Не буду приховувати, коли я зустріла Анатолія, то відразу захотіла за нього заміж. Я вже уявляла наше шикарне весілля, наше розмірене сімейне життя, наших діточок.
На жаль, у долі щодо нас були свої плани, і не так сталося як гадалося.
Ми стали жити разом з Анатолієм, у нас навіть донечка народилася, але його дружиною офіційно я так і не стала.
У нас все було добре, ми чудово ладнали, тільки Анатолій чомусь уникав розмов про шлюб. Я підозрюю, що причиною було те, що я не сподобалася його матері, і вона радила йому зачекати, подивитися, як воно буде.
Чоловік мій по роботі часто їздив у відрядження на тиждень-два, а ми з донькою його вдома чекали.
Одного разу Анатолій поїхав в інше місто, та так і не повернувся, йому в дорозі стало погано і він не справився з керуванням.
Весь той день я прожила як зазвичай, бо нічого не знала про лихо, яке сталося. Адже за документами ми з ним не були одружені, тому повідомили лише його матері.
А мама Анатолія ніколи не вважала мене його дружиною. Тому вона і не вважала за потрібне повідомити мені про те, що сталося.
Аж ввечері мені зателефонував один наш знайомий і почав висловлювати щирі співчуття.
Я коли цю страшну звістку почула, то мало не зомліла, адже не уявляла, як я буду жити без коханого чоловіка.
Уявляєте, в якому стані я набирала свекруху, сподівалася, що спільна біда нас зблизить.
Я висловила їй свої співчуття і запитала, коли похорон.
На що свекруха мені відповіла:
– А ти взагалі хтось така?
Ошелешено я відповіла, що я його дружина і матір його дитини.
– А штамп у паспорті маєш? Ні! Дитині взагалі нічого робити на похороні! А ти Анатолію ніяка не дружина. І поховаю свого сина там, де захочу і так, як захочу.
Після почутого я ще більше розплакалася і поклала слухавку.
Через я друзів дізналася, коли і де буде похорон. І прийшла на них, щоб попрощатися з людиною, яку любила і з якою прожила так багато щасливих моментів.
Усі родичі та друзі стояли біля матері Анатолія. Ніхто не підійшов до мене, не підтримав, адже я втратила найріднішу людину.
До того ж, свекруха влаштувала мені сцену. Коли вона мене побачила, вона голосно запитала, що я тут роблю.
– Я його дружина, – тихо повторила я.
– У мого сина не було жодної дружини! – відповіла мені свекруха.
Усі присутні знали, що Анатолій багато років прожив разом зі мною та вважав мене своєю дружиною, але ніхто за мене не заступився. Всі промовчали і вдали, що нічого не відбувається.
Я попрощалася з чоловіком і швидко пішла.
Мені було дуже прикро, за що мама мого чоловіка так зі мною, адже я любила її сина, і я народила їй єдину внучку.
Але це були ще не всі сюрпризи від свекрухи. Оскільки ми жили в квартирі Анатолія, то через тиждень мама чоловіка попросила мене її звільнити, оскільки за законом саме вона була єдиною спадкоємицею.
У мене не було вибору, я зібрала свої речі і поїхала до своїх батьків, вони без проблем прийняли мене з дитиною.
У батьків є непоганий будинок, але він знаходиться далеко, і мені потрібно шукати нову роботу.
Я можу пробувати судитися за квартиру, але у мене немає ніякого бажання це робити. Не хочу бачити свекруху, надто поганою людиною вона виявилася.
Іноді я злюся на Анатолія, чому він був таким малодухим? Адже він любив мене, і донечку нашу любив. То ж чому тепер він залишив нас без нічого? Якби ми побралися, то цього б не сталося.
Чоловіки! Одружуйтеся з тими жінками, яких любите. Бережіть, цінуйте та робіть їх щасливими. І робіть це на законних підставах. Хіба це так важко?
А свекрухам хочу сказати – ніколи не втручайтеся в життя своїх дітей, бо ви не можете знати, як їм буде краще…
Cпеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
