Свою єдину дочку Наталю я ростила сама. Народилася вона у мене, коли я ще була студенткою.
Сама я родом з села, але поїхала вчитися в інститут в обласний центр, жила в гуртожитку.
Там я познайомилася з батьком Наталочки. Він мені здався дуже хорошим, ми стали зустрічатися, навіть пропозиція одружитися була.
Та все змінилося, коли я зрозуміла, що чекаю дитину. Замість того, щоб пришвидшити наше весілля, хлопець просто зник з нашого життя, просив його не шукати, бо це і так нічого не змінить.
Тоді я поїхала в село і розповіла про все своїм батькам. Я чекала на будь-яку реакцію, але точно не на таку.
Справа в тому, що мої батьки були дуже суворими, і я була впевнена, що їм новина не сподобається.
Мама попросила мене присісти на диван, зробила мені чай, подивилася у вічі і сказала:
“Дитино, запам’ятай, що б не трапилося, ти завжди можеш розраховувати на нас”.
Це для мене тоді було дуже важливо – почути слова підтримки від батьків.
Але їхня допомога словами не обмежилася. Коли я народила донечку, вони залишили дитину у себе в селі, а мене відправили в місто доучуватися.
Завдяки цьому я стала тим, ким стала. Я знайшла добру роботу і моя кар’єра швидко рухалася вгору.
Я сама змогла придбати собі житло, і достатньо заробляла, щоб забезпечити і себе, і дочку.
Щоправда, заміж я так і не вийшла. Все життя прожила одна.
Та я про це не шкодую, так склалося. Зате у мене є дочка.
Коли у Наталі з чоловіком виникли серйозні непорозуміння, і доходило до розлучення, вона прийшла до мене.
Тоді я сказала їй ті слова, які колись сказала мені моя мама:
“Що б не сталося, ти можеш розраховувати на мою підтримку”.
Тоді я сама жила в трикімнатній квартирі, і з легкістю могла розмістити у себе Наталку з двома її дітьми.
Але до цього не дійшло, дочка з зятем помирилися, і тепер у них все добре.
Минули роки, внучки мої вже зовсім дорослі, вчаться у випускних класах.
Моя дочка їм теж повторює ті слова підтримки, які в найважчий час мені сказала моя мама, а я – їй.
В цьому наша сила, сила родини!
Я впевнена, що саме так і має бути, адже кожному з нас рано чи пізно стає потрібною підтримка близьких людей, без якої так легко зламатися.
Дякую своїй мамі за ці золоті слова!
А у вашому житті були схожі ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.