Їм зараз просто дуже важко, зять таку хорошу роботу втратив, під час того, як усі фірми місяцями не працювали і усі люди сиділи вдома, їх фірма закрилася зовсім. Влаштувався Данило звичайно, але вже не так шикарно, як до того. Аби було за що жити, як то кажуть. І головне, я далеко від них живу, допомогти абсолютно нічим. Але ж зараз такий зручний випадок трапився, який не варто ігнорувати, – засмучується Дарина Степанівна.
Дочка Дарини Степанівни Тамара 6 років тому вийшла заміж за свого однокурсника, Данило – мешканець столиці, тому Тамара, на малу батьківщину так і не повернулася.
В її чоловіка Данила в столиці мама та хороша двокімнатна квартира мами.
– Сваха моя на пенсію вийшла вже рік тому, – каже Дарина Степанівна, – їх пенсії з нашими не порівняти навіть близько, але я вважаю, що скаржитися їй гріх на щось. У нашому віці вже багато не треба, тим більше одній людині. На квартиру субсидію оформила, в квартирі все є. А молодим ще наживати й наживати потрібно, щоб достаток був в сім’ї.
Данило і Тамара спробували пожити разом з мамою чоловіка, жили наче мирно. Тамара, розуміючи, що в чужий монастир зі своїм статутом не ходять, не сперечалася, мовчала та поступалася мамі свого чоловіка й годила в усьому, де лише могла.
Але через рік пара таки взяла в кредит квартиру: мами з обох сторін теж допомогли грошима.
– Ми тоді з чоловіком добре були влаштовані. – каже Тамара, – Можна було й довше збирати, але жити зі свекрухою не хочу. Начебто нічого вона мені й не говорить такого поганого, але погляди у неї якісь недобрі завжди, наче я завинила чимось, наче ображається на мене. Дружина має робити то, дружина має робити це. Чоловік – глава сім’ї і це навіть не обговорюється, як скаже, так і буде. Набридло слухати подібні повчання щодня.
Молоді тоді переїхали, а через рік народився у них син. Тамара сиділа в декреті, а Данило продовжив успішно працювати.
– І все виходило, кредит платили, навіть квартирку свою обставляли потихеньку, ремонт непоганий зробили. Вийшла дочка з декрету, – розповідає Дарина Степанівна, – хоча як вийшла. Онук три дні в садок сходив і на місяць сіли на лікарняному. І потім так само, врешті-решт їм сказали фахівці, що йому краще в дитячий садочок не ходити, а ще якийсь рік посидіти вдома.
Подружжя порадилися і Тамара звільнилася з роботи й стала сидіти вдома, а незабаром батька сімейства звільнили з роботи. Зять Дарини Степанівни спочатку намагався знайти роботу з колишнім окладом, щоб на все вистачало грошей, але це виявилося зовсім неможливим.
– Тоді Данило перестав вибирати та пішов уже туди, куди його взяли на роботу, – розводить руками мама Тамари, – жити ж потрібно на щось. І кредит потрібно платити.
Рівень життя сім’ї істотно знизився в гіршу сторону: харчування, комуналка, квартира в кредиті, тому щомісяця оплачували борг – на більше не вистачало.
– Нічого, – говорила й продовжує говорити мама Данила, – знали хороші часи, тепер побачите й погані. Чекай кращого, Тамаро, викручуйся, економ. Дружина повинна пристосовуватися вміти до різних умов життя, адже всякого буває.
Тамара від цих розмов намагалася відвернутися, адже у мами Данила завжди в усьому дружина винна, але мовчала, нічого у відповідь не говорила.
А не так давно подзвонила їй колишня однокурсниця.
– У них в фірмі вакансія з’явилася непогана, – каже молода жінка, – сама моя приятелька готується піти якраз в декрет, тимчасово на своє місце шукала співробітника, згадала про мене. А зарплата там шикарна! Я б із задоволенням попрацювала, як раз до самої школи сина, а потім щось інше б знайшла. Та й хто знає, може і постійно вдалося б закріпитися на новій роботі.
Місце роботи це буквально поруч з квартирою мами Данила.
Якраз їй і зателефонувала Тамара, мовляв допоможіть, будь ласка, буду онука привозити, їжу для нього в контейнерах сама готувати, все гаряче і свіже вже буде. Ми інакше не зможемо зараз впоратися з усім самі, адже зарплати чоловіка нам не вистачає зовсім на життя, як було раніше.
– Я пообіцяла матері чоловіка, що ми будемо оплачувати їй усю комуналку, давати трохи грошей на її потреби, – говорить Тамара, – адже вона з онуком із задоволенням час проводила б, сама говорила так завжди.
– А скільки там будуть платити зарплату тобі? – поцікавилась свекруха, – Та це ж аж в півтора рази більше, ніж Данило мій отримує. Добре, я подумаю до вечора.
– А ввечері зателефонувала відразу доньці, – розповідає Дарина Степанівна, – і відмовилася. Не буду сидіти з дитиною. І якби ж то боялася не впоратися з хлопчиськом, хоча він у нас таки розумний, спокійний і вже не дуже важко з ним, ні, причину назвала взагалі якусь незрозумілу зовсім!
– Це неправильно, – сказала невістці, – коли дружина отримує більше грошей за свою роботу, ніж її чоловік. Так бути не повинно і не має бути в хорошій сім’ї. Чоловік повинен відчувати себе добувачем та главою сім’ї, а не навпаки! Ця робота просто зруйнує ваш шлюб і все, а я цього зовсім не хочу і крапка.
– Якщо няню шукати, – каже Тамара, – весь сенс моєї роботи втрачається. Син же з чужою людиною наш сидіти не буде, це я точно знаю, така він дитина у нас, та й дорого це дуже, сенсу працювати тоді ніякого. Своя мама далеко і вона працює ще.
Маму пробував умовити і сам Данило, щоб з їх дитиною сиділа. Але отримав ту саму відповідь: не можна, щоб дружина більше чоловіка отримувала зарплату і все, нехай невістка сидить й мовчить, інакше ваша сім’я зруйнується.
– Порадила Данилові роботу поміняти краще, щоб нам краще жилося, немов це так легко! – усміхається Тамара, – Знайде, поміняє, але це місце від мене піде, більше такого шансу, піти працювати мені на хорошу роботу, може й не бути. Ось що в голові у свекрухи тепер? Я чоловікові сказала, що бачити його маму не хочу, я ніколи не очікувала такого від неї. Нехай сидить і мовчить, щоб і до мене потім не зверталася, якщо нам у скрутну хвилину відмовилася допомогти. А невже я маю їй допомагати, якщо вона відвернулася від нас? Я не хочу до неї ходити і чоловіка не пущу. Хіба я не права? Хіба так робить мати?
Фото ілюстративне.
