Я знаю, що зараз в багатьох людей в Україні скрутне становище, і комусь мої проблеми будуть зовсім незначними, але так хотілося написати сюди, сподіваюся, що це якось мені допоможе.
Так зараз склалося, що ми з моїм чоловіком зараз опинилися в скрутному фінансовому становищі: мене скоротили на роботі і, відповідно, доходи нашої сім’ї різко впали, на жаль.
Ми ніколи особливо не шикували, я людина економна, завжди кожна копійка на рахунку у мене, але зараз і зовсім довелося економити навіть на простих та буденних речах, адже зарплати чоловіка ледь вистачає на наше з ним харчування, оплату комуналки і проїзд.
Я зараз просто не сиджу вдома, а активно шукаю собі роботу за фахом, скрізь звертаюся, всюди пишу.
Але фірм, в яких є потрібна мені вакансія, в нашому місті не так вже й багато, адже містечко маленьке у нас, та й так зараз важко з роботою.
Найчастіше їх штат вже укомплектований, і фахівці тримаються за своє робоче місце.
Тому знайти хорошу роботу мені зараз досить таки непросто, і я сиджу без роботи вже 4 місяці вдома і це, щиро кажучи, дуже засмучує мене щодня більше.
Мої батьки підтримують нас, частенько передають продукти, смакоту різну з дачі, іноді допомагають нам щось купити, даючи трохи грошей, коли могли.
А от свекри ж, після мого скорочення, чомусь поводяться так, ніби я зовсім якесь ледащо.
Вони і раніше мене ніколи не любили, на жаль, ніколи по-людськи не ставилися до неї.
Батьки чоловіка завжди вважали мене поганою дружиною для свого сина: мовляв, я з бідної сім’ї, спеціальність у мене низькооплачувана, я їхнього сина буду тільки вниз тягнути і внесу в його життя самі клопоти і більше нічого доброго.
Після того як мене звільнили, свекруха і зовсім мене скоро з дому попросить піти.
Але хоч я сиджу без роботи, але я все роблю вдома, я ж не лінива, уся домашня робота на мені.
Не пройшло ні дня, щоб мати мого чоловіка не поцікавилася:
– Як там успіхи з пошуком роботи? Чому не йдеш туди, де є вакансії? Хоч кудись йди, аби копійку заробити. Скільки можна на шиї у чоловіка сидіти? У нас в сусідньому магазині касирка потрібно – йди туди!
Матері чоловіка, чомусь, абсолютно байдуже на мою освіту і кваліфікацію. Головне – це щоб її синові було легше!
За роки нашого подружнього життя вони ні копійки нам не дали, у них навіть думки такої немає, щоб нам чимось допомогти.
Я не розумію – яка їхня справа, працюю я чи ні? Мій чоловік зовсім не проти, щоб я чекала саме ту вакансію, яка мені потрібна, адже він добре розуміє. що з часом я гарно зароблятиму і на важку роботу не хоче, щоб я йшла, бо шкодує мене також.
Так, нам доводиться економити, але з усіма адже таке трапляється!
Нещодавно моєму чоловікові запропонували хороший варіант підробітку.
Роботи там всього на кілька годин в тиждень, а оплата хороша. Ми порадилися з ним вдвох, і він уже хотів вийти на підробіток, але потім проговорився про це своїм батькам і тут почалося.
Свекруха зателефонувала чоловікові і цілий вечір переконувала його, що він не має себе перевантажувати роботою, поки я сиджу в дома, бо в мене совісті не має і я так ніколи на роботу не вийду.
Чоловік хоча мене любить, але залишився в дома, щоб не псувати відносити зі своїми батьками.
Я, щиро кажучи, ніколи не очікувала від родичів чоловіка чогось хорошого, але ця ситуація для мене – дикість.
Яке право вони мають заглядати в гаманець іншої сім’ї і вказувати дорослому чоловікові, що робити, чому псувати відносини наші в нашій сім’ї?
А ми з чоловіком дитятко плануємо, я навіть уявити боюся, що тоді його мати мені кожну крихту хліба рахуватиме.
Як правильно вчинити, щоб батьки чоловіка не лізли в нашу сім’ю я уявити не можу.
Ну невже нормально це все?
Фото ілюстративне.