Коли я їхала в Італію, я зробила одну дуже серйозну помилку, про яку тепер неабияк шкодую.
З чоловіком ми прожили не мало-не багато, а 20 років, двох доньок виростили.
Але з часом наше сімейне життя почало давати тріщину, і в мене в голові крутилася думка, що нам треба розходитися, поки не пізно.
Відсвяткувавши свій 45-річний ювілей, я сказала чоловіку, що їду за кордон на заробітки, щоб донькам нашим житло придбати.
Відразу і попередила, що більше жити з ним не збираюся, то ж нехай готується до розлучення.
Перший рік я додому не поверталася, а коли приїхала, щоб таки справу з розлученням довести до кінця, чоловік став мало не на колінах проситися, щоб я не робила цього.
Сказав, що йому перед людьми соромно. Що житимемо кожен своїм життям, але для людей ми і надалі будемо залишатися родиною.
Сама не знаю чому, але я на це погодилася, і тепер неабияк про це шкодую.
Гроші додому я не висилала (хоч це добре), бо знала, що рано чи пізно я таки розлучуся, і все майно доведеться з чоловіком ділити.
Натомість, я купила дві квартири двом нашим донькам. І тепер збираю гроші собі на житло.
Тут, в Італії, в мене є чоловік. Разом ми вже 5 років. Він українець, давно розлучений.
Я сказала йому, що з чоловіком ми розійшлися, але не уточнила, що офіційно шлюб ми так і не розірвали.
А нещодавно до мене в гості приїхала моя молодша донька.
Я вирішила їй чесно все розповісти, бо подумала, що вона доросла людина, і мала б зрозуміти мене.
Та я помилилася. Дочка влаштувала сцену, коли почула, що в мене тут є інший чоловік.
Вона вважає, що я зрадила їхньому батькові.
Мовляв, він там мене чекає, а я тут живу в своє задоволення.
Ситуація вийшла настільки неприємною, що словами не передати.
Дочка образилася на мене і поїхала додому.
Дуже шкодую, що не зробила все вчасно, тепер би не було цих проблем.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.