Мої діти вважають мене поганою мамою, і причиною стало те, що я відмовилася давати їм гроші, які я сама заробила для себе.
Спочатку, коли я їхала на заробітки, я їм усе пояснила. Кажу – мені 54 роки, я хочу ще трохи пожити, і нове житло хочу, і подорожувати хочу, адже у мене ніколи цього не було.
Я відколи вийшла заміж, то лише те і робила, що дбала про чоловіка і своїх дітей. Про себе я завжди в останню чергу думала. Якщо і були які гроші, то витрачала я їх точно не на себе, бувало, що я в одних чоботах ходила по кілька років.
Все змінилося тоді, коли мій чоловік після 23-х років шлюбу вирішив піти до іншої.
Діти наші на той час вже були дорослими, вони не підтримали вчинок батька, але і не засудили.
От тоді я і вирішила, що відтепер для себе жити буду. Я поїхала в Італію, і щоб життя побачити, і щоб щось заробити.
І син, і донька, спочатку, начебто, були не проти, їх все влаштовувало.
Але згодом у дітей моїх з’явилися власні сім’ї, зросли витрати, і вони вирішили, що настав час їм допомагати.
– Мамо, як ти так можеш? – питає мене донька. – От твоя сестра, тітка Марина, своїй доньці квартиру купила, і ремонт там зробила, а ти навіть не хочеш якихось 300-400 євро мені в місяць висилати. Я ж в декреті, мені грошей не вистачає!
І син теж підхопив її пісеньку, і став докоряти мені, що я йому нічим не допомагаю.
– Мамо, мені машина потрібна, он всі хлопці, у кого мама на заробітках, давно мають авто. А тобі що, шкода?
Чесно кажучи, мене вже ці розмови трохи дістали. Про що діти мої говорять?
Так, я знаю, що багато заробітчанок тут сидять заради дітей своїх, всі зароблені гроші їм висилають, собі нічого не залишають. Але ж я відразу попередила, що я так робити не буду.
Діти поставили мені умову – або я їм зараз, поки маю можливість, допомагаю, або в старості щоб я не розраховувала на їхню підтримку.
Що мені тепер робити? Як бути? Хотілося б почути думку тих, хто вже перейшов через таке.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
