Я пішла з дому рано, практично після школи. З батьками у мене завжди були натягнуті стосунки, адже вони любили лише старшого брата. І це мені не здається, це справді так. Йому завжди купували нові речі, а я носила те, що віддавали мамі її знайомі. Брат старший за мене на сім років, коли я поступила в університет, він уже працював.
Батьки вирішили купити йому в подарунок автомобіль, хоча за ці гроші могли мені купити однокімнатну квартиру в місті, де я вчилася. Тому брат катався на новенькому автомобілі, а я жила п’ять років в гуртожитку. Майже відразу я знайшла собі роботу – зранку у мене було навчання, а ввечері робота.
З батьками ми лише зідзвонюємося, практично не бачимося. Коли вони так поступили – я просто зробила для себе певні висновки. В той момент, коли я побачила новеньке авто для брата, я пообіцяла собі зробити все, щоб не залежати від них і мінімізувати з ними спілкування. В принципі, саме так я і робила. Мама зателефонувала мені лише тоді, коли вирішила оформити квартиру на брата – запитала, чи я не проти.
Таким чином я викреслила своїх родичів з власного життя. Тому коли я вирішила виходити заміж, я не хотіла бачити їх на своєму весіллі. Я їм навіть не повідомила, що у мене є наречений. Не хотілося псувати собі настрій в цей святковий день.
Я запросила лише тих родичів, з якими підтримувала зв’язок. Це і була моя помилка. Вони доповіли про торжество мамі і татові. Батьки не дзвонили мені – вони просто прийшли в ресторан. Вони були дуже незадоволені тим, що їх не запросили на таке важливе свято.
Мама не зайшла, а забігла до зали зі словами:
– Чому ти від нас приховала весілля? Тобі не соромно? – спитала.
Тато мовчки засуджуюче дивився на мене. Я знала, що їм відповісти, але перед гостями стало незручно. Я спробувала зам’яти тему і відвести розмову в інше русло. Але мама спеціально поверталася до це неприємної бесіди.
Все закінчилося тим, що батьки пішли з мого весілля дуже ображеними на мене. Я не суперечила, адже ніяких почуттів у мене до цих людей немає. Вони для мене абсолютно чужі. Гості довго мовчали і перешіптувалися за моєю спиною. Мені було дуже соромно. Тамада намагався розрядити обстановку, але було очевидно – весілля зіпсоване.
Після того дня батьки мені не дзвонять і не пишуть. Я теж не маю особливого бажання з ними спілкуватися. Я шкодую тільки про те, що покликала на торжество спільних знайомих, так би вони взагалі нічого не дізналися.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.