Правду кажучи, я навіть не знаю, навіщо я зараз сюди пишу, надіюся на гарну пораду та підтримку. Можливо, просто поговорити мені ні з ким зараз, а виговоритися просто дуже необхідно, щоб на душі хоч трохи стало краще, мені зараз це дуже потрібно.
Хоча давно це знаю, але все одно дивуюся як життя швидко змінюється, ще вчора ти був щасливий та насолоджувався життям, а сьогодні зовсім навпаки, все різко змінилося. Так сталося і зі мною, і зміни не дуже добрі для мене, на жаль.
Мій чоловік Остап, з яким я прожила разом у шлюбі 18 років, просто пішов від мене, ось так просто залишив саму. Хоча ні, не просто, Остап пішов до іншої жінки.
Багато хто скаже, що це не дивина, зараз у сім’ях таке часто буває. Але одна справа, коли це сталося з кимось, а інше коли це все стосується особисто тебе, ти зовсім по-іншому дивишся на це, а це зовсім непросте випробування в житті, я вам скажу.
Ми з Остапом одружилися відразу після того, як закінчили навчатися в інституті, і всі ці роки були щасливі разом, у нас все було добре. А можливо мені так здавалося, я вже так думаю зараз принаймні. Я кохала Остапа і кохаю його навіть зараз. Я жила для нього, чоловік був дуже важливою людино у моєму житті.
Ми вже багато років добре знали, що в нас не буде дітей, все через чоловіка. Але мене це не засмучувало. Бо я думала, що ми завжди підтримаємо один одного, ми щасливі разом, і, якщо доля не подарує нам діток, раз так вже склалося, то ми ніколи не залишимо одне одного, лише більше цінуватимемо свою другу половинку і підтримуватимемо у всі часи.
А десь місяць тому Остап сказав, що нам потрібно серйозно поговорити і повідомив, що кохає іншу. Не знаю, чому я так себе повела, але я влаштувала справжню суперечку.
Мені було так прикро від почутого від людини, яка була для мене найдорожчою у світі. Я відмовилася від шансу стати мамою заради нього. А він іде до іншої, просто так залишивши мене, ніби й нічого не було?
Слово за слово і Остап сказав, що ніколи мене не кохав, а жив зі мною, тому що йому так було зручно. Виявилося, що я була для нього лише домогосподаркою, яка прала йому, готувала і прибирала.
Я ніколи не очікувала такого почути від коханої людини, з якою збиралася прожити все своє життя.
На наступний день він зібрав свої речі і пішов до іншої тієї. Я хотіла вмовляти його не робити цього, але почуття власної гідності мене зупинило. Від наших спільних знайомих я дізналася, що він живе зі своєю колишньою однокласницею.
Всім друзям я говорю неправду, що ми по-доброму вирішили розійтися, не зійшлися характерами, а не що він мене залишив і так легко проміняв на іншу. Але легше від цього не стає мені зовсім, лише прикро від того, що стільки років довіряла такій людині. Важко грати роль радісною жінки при тому, що на душі смуток, що зовсім нічого не хочеться робити.
Я бачила їх разом. Декілька днів тому. Не здається мені, що Остап щасливий. Вони просто йшли про і щось розмовляли. Я як молода дівчина просто розвернулася і пішла в іншу сторону, щоб мене не помітили вони, бо було мені все це бачити дуже непросто.
Досі не знаю, як реагувати на такі зустрічі. Мені що потрібно привітатися з ними або привітати їх? Ми все ще одружені, не дивлячись на те, що чоловік подав на розлучення. Виходить, що Остап живе давно з іншою. І як я повинна на це реагувати?
Не знаю, що робити далі. Найприкріше, що я і зараз кохаю свого чоловіка і хочу повернути назад його, хочу зберегти свою сім’ю. Я готова вибачити йому його помилку, лише б він повернувся до мене і ми знову жили так, як раніше, щоб ми були щасливі як раніше.
Як мені вмовити його зберегти нашу сім’ю і жити так, як раніше? Я добре знаю, що та жінка відвернеться від нього, можливо, вона ще не знає, що не стане матір’ю. Вона відвернеться від нього все одно, а я не хочу, щоб він залишав мене. Як мені тут бути?
Фото ілюстративне.
