fbpx
Життєві історії
Коли я вийшла заміж, мені не дозволили привести чоловіка додому: мама з вітчимом відмовилися жити під одним дахом із зятем. Ми з чоловіком взяли кредит, щоб придбати власне житло. А тепер я дізнаюся, що в нашій квартирі живе донька вітчима. В той час, як я важко заробляю собі на житло, вітчим з донькою живуть на всьому готовому

Одинадцять років тому мама вдруге вийшла заміж, мені тоді було 16 років. У вітчима в першому шлюбі залишилася дочка, їй тоді було 14 років. Іван залишив своє житло тій родині, повністю відмовившись від прав на квартиру, і переїхав до нас з мамою, в квартиру, яка залишилася нам у спадок від тата. З дочкою Іван не спілкувався – вона сама не хотіла бачити батька. Він платив аліменти, на цьому вся його участь в житті Вікторії закінчувалася.

Не скажу, що у нас з Іваном були хороші відносини, просто я була вже занадто доросла, щоб вони могли втручатися в моє життя. Прожила я з ними три роки, потім заміж вийшла і народила дитину.

З’їхати з дому довелося – мені не дозволили привести чоловіка додому: мама і Іван відмовилися жити під одним дахом зі сторонньою людиною. У чоловіка з моєю мамою відносини не склалися з самого початку.

Іванові було байдуже, хто мій супутник життя, тому він не ліз. З онуком мама допомагала, не відмовлялася посидіти. Точніше – раніше допомагала. Нещодавно я її зателефонувала і попросила забрати Сашка з садка, на що почула, що вона не може – сидить з онукою Івана. Я відразу згадала, що у вітчима десь була дочка. Значить, вона народила, звідти і внучка.

Я проковтнула відмову. Але тоді у мене закралися підозри і я поїхала їх перевіряти, без попередження. Вдома нікого не було. У моїй кімнаті стояло дитяче ліжечко, всюди були дитячі іграшки. Я зателефонувала мамі, дізнатися, що це таке.

– Віка живе з нами. Їй Іван запропонував, я була не проти. У неї зараз важкий період в житті, вона залишилася одна у важкій ситуації, – пояснила мама. А потім сказала мене, що перед наступним моїм візитом до них, я мала б її попередити про це.

Отакої, тепер, приходячи в свою квартиру, я маю ще й попереджати про це. Мало того, що поки ми з чоловіком моталися по знімних квартирах, на моїй території жив мамин чоловік, так зараз, коли ми виплачуємо кредит,  Іван приволік свою дочку і внучку на чужу територію? Нормальний розклад: я, при наявності власної частини нерухомості, повинна працювати на банк, а Іван з Вікою будуть жити собі на всьому готовому і в вус не дути?

Я зібралася з силами, і найближчими вихідними пішла до мами все з’ясувати.

– Поки Віка буде жити тут. Це не обговорюється, – категорично сказала мені мама.

Я запитала про квартиру, яку Іван колись залишив своїй колишній сім’ї.

– Це тебе не стосується, – відразу зупинила мене мама.

Я обурилася: це б мене не стосувалося, якби в моїй кімнаті не жила дівчина з дитиною.

Я вирішила захищати свої права до кінця. Я поставила маму перед фактом, що Віка повинна з’їхати, інакше я припишу чоловіка і ми заїдемо в квартиру. Мама відповіла, що тоді вона взагалі відпише свою половину квартири Іванові, і що в моїх інтересах заспокоїтися і поставитися до того, що відбувається без емоцій.

По дорозі додому я подзвонила Івану. Він взагалі заявив, що це не моя справа, хто і де живе, додавши, що призводить до себе додому того, кого хоче.

Чоловік каже відпустити ситуацію: житло у нас є, дитині скоро в школу, все добре буде. А я ніяк заспокоїтися не можу, що чужу людину моя мама впустила, навіть дозволу не спитавши, а її рідна дочка платить непосильний кредит.

У мами вистачило совісті зателефонувати і дізнатися на рахунок зустрічі з онуком. Я, в своєму стані, відмовила, запропонувавши їй провести час в компанії Іванової внучки. Вона назвала мене нерозумною і сказала, що чекатиме вибачень. Тобто, я ще й вибачитися повинна! За що? За те, що вона одноосібно розпоряджається нашим спільним майном? За те, що в моїй кімнаті живе дочка вітчима?

Почала замислюватися про розмін. Після дзвінка цієї Віки. Вона мені повідомила, що готова з’їхати, раз мене її присутність в квартирі бентежить, типу, вона не хоче ставати причиною непорозумінь в нашій родині. Мені здається, що вона лукавить. Що вона не така проста, якою хоче здаватися. Звідки ж у мами з’явилася думка відписати її частку Іванові? Віка того тільки і чекає.

Що робити в подібній ситуації – не знаю. Те, що відбувається, мені не подобається. Я впевнена, що Іван змовився з дочкою, спеціально її притягнувши в нашу з мамою квартиру, і вони хочуть обдурити маму.

Як її вберегти? І підстрахуватися? Квартира зараз належить нам в рівних частках.

Все частіше думаю про розмін, тоді ми зможемо поділити гроші так, щоб мама купила собі однокімнатну. Нехай нею розпоряджається, як хоче. Але в такому випадку я розумію, що це для мене вже буде втрачена частка. Інший варіант – заїхати на свою половину, щоб вижити цю Віку і поставити Івана на місце.

Фото ілюстративне – kvartira-dps.

You cannot copy content of this page