Одинадцять років тому мама вдруге вийшла заміж, мені тоді було 16 років. У вітчима в першому шлюбі залишилася дочка, їй тоді було 14 років. Іван залишив своє житло тій родині, повністю відмовившись від прав на квартиру, і переїхав до нас з мамою, в квартиру, яка залишилася нам у спадок від тата. З дочкою Іван не спілкувався – вона сама не хотіла бачити батька. Він платив аліменти, на цьому вся його участь в житті Вікторії закінчувалася.
Не скажу, що у нас з Іваном були хороші відносини, просто я була вже занадто доросла, щоб вони могли втручатися в моє життя. Прожила я з ними три роки, потім заміж вийшла і народила дитину.
З’їхати з дому довелося – мені не дозволили привести чоловіка додому: мама і Іван відмовилися жити під одним дахом зі сторонньою людиною. У чоловіка з моєю мамою відносини не склалися з самого початку.
Іванові було байдуже, хто мій супутник життя, тому він не ліз. З онуком мама допомагала, не відмовлялася посидіти. Точніше – раніше допомагала. Нещодавно я її зателефонувала і попросила забрати Сашка з садка, на що почула, що вона не може – сидить з онукою Івана. Я відразу згадала, що у вітчима десь була дочка. Значить, вона народила, звідти і внучка.
Я проковтнула відмову. Але тоді у мене закралися підозри і я поїхала їх перевіряти, без попередження. Вдома нікого не було. У моїй кімнаті стояло дитяче ліжечко, всюди були дитячі іграшки. Я зателефонувала мамі, дізнатися, що це таке.
– Віка живе з нами. Їй Іван запропонував, я була не проти. У неї зараз важкий період в житті, вона залишилася одна у важкій ситуації, – пояснила мама. А потім сказала мене, що перед наступним моїм візитом до них, я мала б її попередити про це.
Отакої, тепер, приходячи в свою квартиру, я маю ще й попереджати про це. Мало того, що поки ми з чоловіком моталися по знімних квартирах, на моїй території жив мамин чоловік, так зараз, коли ми виплачуємо кредит, Іван приволік свою дочку і внучку на чужу територію? Нормальний розклад: я, при наявності власної частини нерухомості, повинна працювати на банк, а Іван з Вікою будуть жити собі на всьому готовому і в вус не дути?
Я зібралася з силами, і найближчими вихідними пішла до мами все з’ясувати.
– Поки Віка буде жити тут. Це не обговорюється, – категорично сказала мені мама.
Я запитала про квартиру, яку Іван колись залишив своїй колишній сім’ї.
– Це тебе не стосується, – відразу зупинила мене мама.
Я обурилася: це б мене не стосувалося, якби в моїй кімнаті не жила дівчина з дитиною.
Я вирішила захищати свої права до кінця. Я поставила маму перед фактом, що Віка повинна з’їхати, інакше я припишу чоловіка і ми заїдемо в квартиру. Мама відповіла, що тоді вона взагалі відпише свою половину квартири Іванові, і що в моїх інтересах заспокоїтися і поставитися до того, що відбувається без емоцій.
По дорозі додому я подзвонила Івану. Він взагалі заявив, що це не моя справа, хто і де живе, додавши, що призводить до себе додому того, кого хоче.
Чоловік каже відпустити ситуацію: житло у нас є, дитині скоро в школу, все добре буде. А я ніяк заспокоїтися не можу, що чужу людину моя мама впустила, навіть дозволу не спитавши, а її рідна дочка платить непосильний кредит.
У мами вистачило совісті зателефонувати і дізнатися на рахунок зустрічі з онуком. Я, в своєму стані, відмовила, запропонувавши їй провести час в компанії Іванової внучки. Вона назвала мене нерозумною і сказала, що чекатиме вибачень. Тобто, я ще й вибачитися повинна! За що? За те, що вона одноосібно розпоряджається нашим спільним майном? За те, що в моїй кімнаті живе дочка вітчима?
Почала замислюватися про розмін. Після дзвінка цієї Віки. Вона мені повідомила, що готова з’їхати, раз мене її присутність в квартирі бентежить, типу, вона не хоче ставати причиною непорозумінь в нашій родині. Мені здається, що вона лукавить. Що вона не така проста, якою хоче здаватися. Звідки ж у мами з’явилася думка відписати її частку Іванові? Віка того тільки і чекає.
Що робити в подібній ситуації – не знаю. Те, що відбувається, мені не подобається. Я впевнена, що Іван змовився з дочкою, спеціально її притягнувши в нашу з мамою квартиру, і вони хочуть обдурити маму.
Як її вберегти? І підстрахуватися? Квартира зараз належить нам в рівних частках.
Все частіше думаю про розмін, тоді ми зможемо поділити гроші так, щоб мама купила собі однокімнатну. Нехай нею розпоряджається, як хоче. Але в такому випадку я розумію, що це для мене вже буде втрачена частка. Інший варіант – заїхати на свою половину, щоб вижити цю Віку і поставити Івана на місце.
Фото ілюстративне – kvartira-dps.
