fbpx
Життєві історії
Коли я виходила заміж, то зовсім не кохала свого чоловіка. Хоча Дмитро був вихований, розумний, з машиною і власною квартирою, з власним бізнесом, та ще й дуже симпатичний. У нас було троє дітей, чоловік забезпечував нас добре. Та мені він був байдужий. Минуло багато років і його не стало. Я залишилася одна і думала, що заживу тепер, але не судилося

Зі шкільної лави я була правильною дівчинкою. Добре вчилася на радість батькам і завжди думала головою. Стосунки з хлопцями, були не для мене довгий час. Я навіть і не зустрічалася ні з ким. Так, дружба і не більше того.

А потім на горизонті з’явився Дмитро. З ним було дуже просто і комфортно. Залишалося менше як пів року до випускного, коли він запросив мене на перше побачення. Дмитро був на 11 років старший за мене, всіляко намагався зацікавити мене як людина, завжди вів себе виховано і ніколи не дозволяв чогось зайвого. Природно, що я дивилася на все це через рожеві окуляри. Такий жених: вихований, розумний, з машиною і власною квартирою, з власним бізнесом, та ще й дуже симпатичний.

Мені пощастило з ним дуже. Ми зіграли пишне весілля. Він став моїм чоловіком на довгі роки. Зараз я дивлюся на це з іншого боку. Сказати, щоб я була в захваті від нього, це не зовсім так. Але, і стверджувати, що він не намагався, або обділяв мене – теж не можу. В цілому, він був ідеальним чоловіком і батьком наших трьох дітей. І ще він був досить далекоглядним. Дмитро вмовив мене здобути вищу освіту і увійти в сімейний бізнес. Не один раз він говорив, що все одно піде раніше за мене. Тому, мені варто бути в курсі всього і могти, в крайньому випадку, прогодувати дітей.

Так минали роки. В нас, в матеріальному плані і в стосунках все було просто ідеально. Все змінилося в той день, коли Дмитру стало недобре. Але, намічалася важлива зустріч по бізнесу і він категорично не хотів залишати справи, щоб зайнятися своїм здоров’ям. Угода відбулася, і ми вирушили відзначати цю подію з партнерами. А потім його забрала швидка.

Його не стало. Всі гроші світу знецінилися в одну мить. Мені здавалося, що це просто поганий сон. Потім настав відчай і депресія. Але, діти буквально врятували мене. Я не могла їх залишити самих і тому почала ставати на ноги. Всю себе я стала присвячувати дітям і бізнесу.

Зараз мені 38 років. З того моменту минуло вже п’ять років і я розумію, що тільки тепер почала радіти життю. Мені не хочеться залишатися самій, але й де знайти порядного чоловіка, який зміг би піти на трьох дітей я не знаю. Можливо просто змиритися і залишитись самій. Але ж я не вважаю себе старою і хочу бути коханою.

Але думаю, що щастя жіночого більше ніколи не побачу. Кому я потрібна з трьома дітьми.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook