Я знаю, що вчинила недобре, і досі дуже шкодую за свій вчинок, та, як кажуть в народі – є каяття, та немає вороття. Хочу виправити все, але не знаю, як. Можливо, тут отримаю пораду, яка дуже допоможе мені?
Знаю, що багато людей не зрозуміє мене, але я сказала що у мене не стало батьків своєму коханому. Я тоді була дуже молодою, а наречений мій був з заможної родини. Насправді вони у мене, але я не хотіла його з ними знайомити. Я трохи незручно за них і це у мене з самого дитинства. Вони прості дуже, звичайні сільські люди.
Справа в тому, що вони з маленького села і не зовсім вміють себе правильно вести в культурному суспільстві, а часом і взагалі недобре поводять себе. Знаю, що це може звучати нерозумно, але це правда так. Тим більше мій наречений був з освіченої родини і виховували його зовсім інакше, а значить він точно не зрозуміє моїх батьків і їх спосіб життя.
Іноді привезу мамі гарні речі, куплю татові щось, щоб вони гарно одягалися, якось краще жили. Вони закинуть то все і навіть не хочуть змінюватися, мовляв, якщо тобі потрібно ти і одягайся.
У підсумку мені просто довелося сказати, що їх давно зі мною немає. Андрій підтримав мене і шкодував.
Відтоді минуло чимало років і тепер мені навіть непросто уявити те, як я розкажу йому правду. Справа навіть не в батьках, а в тій неправді, яку я говорила чоловікові. Я тоді була дуже молода, мріяла про заміжжя, думала, що коли Андрій побачить моїх батьків і з ними познайомиться його родина, то відмовлять його від одруження, а тато з мамою мої зовсім не хочуть міняться.
Так, я шкодую про те, можливо, варто було б вчинити інакше. Але я думала, що так я зможу зберегти відносини, і вийти в люди за рахунок його сім’ї.
Єдине, що мене по-справжньому турбує, наше подальше життя. Так, тоді я змогла не розповісти всю правду Андрію, однак чи зможу я дотримуватися своєї легенди весь інший час. Все-таки мої батьки досить молоді і до старості їм ще далеко. Плюс мені доведеться про них явно піклуватися на старості і приїжджати до них, я люблю їх і не можу залишити. Що мені зробити, щоб виправити ситуацію, яка склалася?
І що мені робити, якщо Андрій все-таки дізнається про все сам або мої подруги розкажуть йому всю правду? Невже мені доведеться розлучитися і все те, що я робила роками, буде даремно? Особливо непросто уявити результат цих подій, коли у нас вже буде дитина.
Проте сподіваюся, що нічого з цього не відбудеться і все просто продовжить йти своєю чергою. Адже в кінцевому підсумку Андрій щиро кохає мене, а не моїх батьків. Головне, щоб ми були разом. Від цього усім лише буде краще.
Єдине не знаю, як правильно мені в майбутньому вчинити?
Фото ілюстративне.
