Я сама родом з невеликого містечка, але поїхала в столицю вчитися. Там я познайомилася з Давидом.
Він приїхав з Закарпаття. Ми закохалися одне в одного і вирішили одружитися.
Але в столиці ми жити не стали, Давид забрав мене до себе додому, в село.
Він розповідав, що у них є великий будинок, де місця всім вистачить, то ж я вирішила робити так, як каже чоловік.
Коли я вперше приїхала в село до свекрухи, то була вражена тим, що побачила.
Будинок у них був не просто великий, а величезний. Я такого ще не бачила.
В принципі, там все село таке. Як я зрозуміла, люди їздять на заробітки (в основному в Чехію), і за зароблені гроші будують величезні будинки.
Мама Давида мене прийняла добре, було видно, що я їй сподобалася. Це мене тішило, бо чесно кажучи, я сумнівалася, чи варто мені їхати в село, адже я завжди жила в нашому містечку, в квартирі.
Та чоловік мене запевнив, що все буде добре, і я звикну.
Та на мене чекав неабиякий сюрприз – виявляється, в великому будинку жити не можна! Його збудували для того, щоб інші люди бачили, що вони не гірші за них.
Жити нам пропонувалося в старій хатині без ремонтів. Всі зручності надворі.
Я була ошелешена, бо не розуміла, навіщо зводити такі хороми, якщо в них не жити?
В новому будинку все було готово до життя – і ремонт, і меблі сучасні, і всі зручності в домі. Але жити там не можна!
В моїй голові це не вкладалося! Але чоловік мені пояснив, що всі так роблять – будують будинки, зачиняють їх на ключ, а самі живуть в маленьких літніх кухоньках.
Пожила я так з чоловіком кілька місяців, а потім сказала йому, що далі так не можу – або ми переходимо жити в нову хату, або я йду від нього.
Вже краще жити в моїх батьків в їхній маленькій двокімнатній квартирі, але з ванною і туалетом, ніж митися тут в літньому душі, і щоранку бігати в туалет на вулицю.
Давид не підтримав мене, навпаки, назвав невдячною. Мовляв, не оцінила я того щастя, яке мені дісталося.
З чоловіком я розлучилася. Це їхня справа – як жити! А мені таке не підходить!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Проживши з чоловіком майже 20 років, я і не підозрювала, що у нього є дочка. Все з’ясувалося лише після того, як його не стало. Василь попросив мене лише про одне – не скривдити його дитину, перед якою він і так дуже завинив
- В Канаді ми були з сином пів року, я туди така радісна їхала, що розпочну нове життя. Дісталися ми в аеропорт і тут почалася нова реальність. Нас поселили в якомусь селі, автобусів немає, роботу нереально знайти. Не такою я Канаду уявляла. Аж тут мама з України мені дзвонить
- Я вирішила не їздити додому, бо дітям від мене лише грошей завжди треба. Я їм зателефонувала, і повідомила, що житло хочу купити. Вони дуже здивувалися, коли дізналися де і кому я хочу житло придбати, і сказали, що справжня мама так би ніколи не вчинила
- Нещодавно свекруха у спадок отримала будинок в селі. Я дуже зраділа, коли почула цю новину, бо була впевнена, що тепер батьки мого чоловіка переїдуть в цей спадковий будиночок, а нам квартиру свою залишать. Ми з чоловіком зібралися, і пішли до них на розмову. Я прямо запитала, які у них плани щодо будинку і щодо цієї квартири. І отримала дуже неочікувану відповідь
- Коли син моєї подруги одружувався, Олена останні копійки свої зібрала, ще й позичати багато довелося, щоб купити гарний подарунок молодим, бо свати її дуже багаті люди. Та сваха навіть і не глянула на той подарунок: – Дрібниця якась. Вона ж бідова у нього