fbpx

Коли я вперше прийшла в гості до батьків чоловіка, я отетеріла – стіл був накритий, як на весілля: холодець, піца, купа салатів з майонезом, смажена курка, кілька видів випічки і солодощів. Я ще подумала: навіщо таке марнотратство, нас всього шість чоловік. Я зрозуміла, що в сім’ї мого чоловіка люблять поїсти, але не звернула на це уваги. Справа їхня – хочуть люди, нехай їдять на здоров’я. Тоді я не зрозуміла, що це згодом стане основною проблемою в нашій сім’ї

Коли я виходила заміж, я багато про що хвилювалася, але в сімейному житті проблема виникла там, де я її не чекала. У мене чудовий чоловік, але у нього є один недолік – він любить багато і смачно поїсти. Івану зараз тридцять чотири роки і при його рості у нього є надлишкова вага. До весілля я собі думала, що зможу з нього зробити красивого чоловіка: і в цьому мені допоможе спорт і дієта. Сама я завжди правильно харчувалася, то ж думала, що і чоловіка привчу до правильного харчування. Але все виявилося не так-то просто.

І все через мою свекруху – Любов Василівну. Коли я перший раз прийшла до них додому, я відразу оцінила там обстановку: у сім’ї культ їжі. У сестри чоловіка був день народження. Як мені сказав чоловік: «Нічого особливого не буде – святкуємо тихо в сімейному колі і подружка сестри прийде». Я прийшла до них в гості і отетеріла – стіл накритий як на весілля для ста гостей: холодець, піца, купа салатів з майонезом, смажена курка, сила-силенна випічки і солодощів. Я ще подумала: навіщо таке марнотратство, нас всього шість чоловік, куди це потім викидати?

Але на моє велике здивування, зі столу зникло все, що там було. Батьки чоловіка дуже огрядні люди. Вони і працюють з їжею: свекор начальствує на продовольчому складі, а свекруха кухарка в ресторані. Сестра чоловіка не те, щоб товста, але худенькою її теж не назвати. Сидять всі, навертають, тільки ложки стукають. Самі наминали і мене намагаються нагодувати: «Ти ж така худенька». А я не можу їсти стільки калорійної і жирної їжі, тому в той вечір чемно відмовлялася від усього.

Я зрозуміла, що в сім’ї мого чоловіка люблять поїсти, але не звернула на це уваги. Справа їхня – хочуть люди, нехай їдять на здоров’я. Тоді я не зрозуміла, що це згодом стане основною проблемою в нашій сім’ї.

Розмови у них відповідні – тільки про їжу. Коли ми з Іваном подали заяву, у свекрухи тільки і настанов було, як я маю годувати її синочка. Писала мені рецепти, пояснювала – як і що готувати. Я чемно кивала головою, брала ці листочки і викидала. Ми все одно вже тоді жили разом, і я вже знала свій план: буду потроху відучувати його від цього неподобства. У салати замість майонезу стала додавати сметану або оливкову олію, та й робила їх з овочів, а не як його мама – «Олів’є» через день.

Коли ми одружилися, я все ж вмовила чоловіка сісти на строгу дієту: мовляв, нам треба готуватися до народження дитини, потрібні здорові діти. Він мене послухався. Терпів два місяці, поки я не повідомила, що чекаю дитину. Потім знову розслабився, заглядав вночі в холодильник, поїдаючи запаси. На роботі купував в буфеті булочки і пиріжки і знову набирав вагу!

Після народження дитини, нам треба було з’їжджати зі знімної квартири і брати житло в кредит. І звичайно ж, за наполяганням всієї рідні чоловіка ми взяли квартиру в новобудові – в 10-ти хвилин ходьби від будинку свекрів! І почалося! Я саджу чоловіка на дієту, він їсть салати, легкий суп-пюре, а потім біжить до матусі навертати то борщ, то пельмені, то холодець зі своїм улюбленим «Олів’є». Свекруха над ним ледь не плаче: «Бідного мого синочка голодом морять! Невістка його капустою загодувала!».

Піти в тренажерний зал чоловіка не допросишся. Любов Василівна постійно телефонує йому і кличе до себе на щось смачненьке. У Івана через надлишкову вагу вже почалися проблеми з здоров’ям. Я прошу свекруху: «Якби не ваші борщі з пельменями, не мав би Іван цих проблем! Перестаньте його годувати!». Але вона мене не чує, і далі продовжують жити, як жили. Ще й мене повчає, що я неправильно годую її сина.

Я чоловікові кажу: «Ось ми з тобою живемо в принципі непогано, а сварки у нас тільки через їжу! Невже так важко змінити своє життя, не думати про жирне і солодке». Іван обіцяє себе змінити, але я впевнена, що він потайки бігає до матусі: за місяць жодного кіло не скинуто, хоч він клянеться, що їсть тільки мою корисну їжу.

Не знаю, у нас обстановка на межі розлучення, дуже знервована. Не розумію, як ми далі будемо жити, не можу так більше. Свекруха пішла ще далі – тепер вона приносить свою їжу до нас і заповнює нею наш холодильник. Думаю, на довго мене не вистачить, я більше не можу на це дивитися.

Фото ілюстративне – just-interes.

You cannot copy content of this page