Відколи не стало мого чоловіка, я живу сама, а це вже 20 років.
Зараз мені 60, в моєму житті з’явився надійний чоловік, з яким я би хотіла зустріти старість, але раптово проти цього виступила моя донька.
Людмилі 30 років, вона вже заміжня, живе з чоловіком і донькою окремо. Я від неї такої категоричності точно не чекала.
Я залишилася вдовою в 40 років, дочці було всього 10, і саме заради неї я навіть не думала про влаштування свого особистого життя, я не хотіла, щоб у дитини був вітчим.
В мене тоді був шанс ще раз вийти заміж, та я не прийняла пропозицію Петра, бо не хотіла приводити чужого чоловіка додому.
Зараз дочка доросла, сама має чоловіка і дитину, все в неї добре, тому я вирішила спробувати налагодити своє особисте життя, а натомість наткнулася на шквал критики з боку доньки.
Людмила вважає, в моєму віці не про любов треба думати, а про дітей і внуків.
А який мік вік? Мені що, в 60 років вже нічого не треба?
Коли я відмовила Петру, він поїхав за кордон і 20 років його не було.
Тепер він повернувся, ми зустрілися, і він зробив мені пропозицію.
Дочку мою хвилює те, що Петро нічого не заробив за стільки років, навіть квартири не має.
Я їй пояснюю, що всі зароблені гроші він на своїх дітей витратив, у нього 2 сина, і він обом купив по трикімнатній квартирі.
Він з тих людей, які про себе не думають, а насамперед дбають про інших.
А скільки нам треба? В мене є двокімнатна квартира, в Петра є спадковий будинок в селі, ми туди будем їздити як на дачу.
Я впевнена, що в старості двом легше, ніж одному. У моєї дочки – своє життя, та й в Петрових дітей свої турботи.
Але Людмила вважає, що мені не треба заміж виходити, бо у Петра щодо мене корисні мотиви.
Переконати дочку в тому, що бувають почуття і в 60 я не можу, вона категорично проти того, щоб я вела Петра додому.
Я розгубилася, і не знаю, що мені робити – слухати дочку чи слухати своє серце?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.