fbpx
Життєві історії
Коли я вдруге вийшла заміж, жити з мамою в одній квартирі було неможливо. Ми з чоловіком переїхали, тепер мама щодня приносить нам пакет з продуктами. Каже, що це – для внука, тому що на її думку, дитину від першого шлюбу вітчим любити не буде

Я заміжня вдруге. У мене від першого шлюбу є шестирічний син. Колишній чоловік, батько Артема, залишив мене, коли синові був один рік. У мене не було іншого виходу, як повернутися з дитиною до своєї мами. Мама дуже любила онука і у всьому мені допомагала.

А потім я зустріла Сергія і вдруге вийшла заміж. Тепер у мого сина є справжнісінький батько: турботливий, люблячий і працьовитий. Але мама так не вважає, тому постійно намагається контролювати наше життя.

З Сергієм ми живемо окремо, чоловік взяв квартиру в кредит, сплатив перший внесок, а ми зараз разом заробляємо, щоб вносити щомісячні внески. Так, мусимо собі багато в чому відмовляти, але ж це заради того, щоб мати власне житло. Але мама вважає, що таким чином ми обділюємо її внука.

– Я принесла фруктів, – оголошує мама, заносячи в нашу квартиру пакети, – все моєму дорогоцінному онукові!

Але таким її візитам я не рада. Все це ми самі можемо купити. І купуємо. Але мамі цього я пояснити не можу. Мама несе. Онуку. І нікому іншому. І звіту вимагає. Після таких її візитів лише одні неприємності. Вона потім телефонує дитині і питає, скільки він з’їв. І чи часом ми з Сергієм щось собі не взяли.

– Дитина без батька росте, так ти зі своїм чоловіком не будеш його об’їдати, – постійно повторює мама. І така ситуація з приношеннями і допитами сам чи їв чи ділився син з нами повторюється регулярно. З цукерками, фруктами, печивом.

Звичайно, що мені це дуже не подобається.

– Мамо, – намагаюся черговий раз їй пояснити, – ми – родина. У родині прийнято ділитися всім. Якщо тобі так шкода – не носи, ми самі все купимо.

– Знаю я, як ви купите, у вас всі гроші йдуть на оплату кредиту, – відповідає мама. – Ось чому вам зі мною не жилося, квартира ж простора. Я онуку хочу тільки добра. Я сама з вітчимом виросла, думаєш, не знаю, що це таке!

Про те, що вітчим вітчиму не пара, мама і чути не хоче. Та ще й я, на її думку, погана мати, не стою на сторожі інтересів дитини.

– Завжди все найкраще дітям! – ледь не плаче мама. – Ви з братом росли, так я кращий шматочок вам намагалася залишити. Сама не доїм, а вас порадую.

Так, думаю, і що в цьому доброго? Тому мій брат і виріс егоїстом. Виїхав з дружиною за кордон і навіть чути про себе нічого не дає, забуваючи привітати матусю з днем ​​народження. Забув, напевно, про кращий шматочок.

А я виховую свою дитину по-іншому: є одне яблуко – воно на всіх. Якщо одна цукерка – ділимо її на шматочки. Тому що дитина не повинна думати, що вона – центр всесвіту.

– Це не я внука егоїстом виховую, – хитає головою мама, – це ти з чоловіком егоїсти. Тільки про себе думаєте і хлопчика привчаєте до того ж.

От як переконати маму не втручатися в наше життя і у виховання нашої дитини?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook