З Іваном ми розлучилися, коли старшій нашій донечці було всього 5 років, а молодшій виповнився лише рік на той час.
Цей час був дуже непростим для мене: я хоч і була в декреті, але дуже втомлювалася по господарству – вранці вставала перша, готувала сніданок, чоловік йшов на роботу і відводив старшу дочку в садок, а молодша на моїх руках на цілий день залишалася, а потрібно було і прати, і прибирати, і так цілий день. Увечері Іван забирав дитину з садка, вони приходили, а я вже вся така втомлена була, а ще вечерю попереду всім потрібно поставити. Допомогти нікому, бабусі і дідусі живуть далеко, все доводилося робити самій, і виходу ніякого не було.
Через постійної втоми я почала часто сперечатися з чоловіком. Можливо, і я десь палицю перегнула, іноді навіть шукала причину, щоб випустити пар і заспокоїтися трохи, після наших таких довгих та недобрих голосних розмов.
Часто моя мама мені дзвонила і казала, щоб я заспокоїлася, щоб чоловіка не втратити, а то залишуся сама з усіма своїми проблемами та негараздами. Я їй відповіла, що нікуди чоловік не дінеться – у нього двоє дітей, але мама мені сказала, що чоловіків не можна дітьми тримати вдома, якщо вдома немає спокою і одні докори від дружини щодня. Я їй не вірила, але вона виявилася права.
Один раз чоловік перед вихідними привів додому старшу дочку, а я почала з ним сперечатися, що він їй неакуратно шарфик зав’язав. Слово за слово, чоловік розсердився і пішов з дому, правда, всі гроші залишив. Тоді мене ще врятувало те, що моя сусідка теж водить свого сина в той же садок, вона і мою дочку брала з собою щоразу.
Під час розлучення нічого ділити не доводилося: квартиру і все майно, нажите разом, чоловік нам залишив з дітьми. Він без проблем погодився на аліменти, платить вчасно, ще й подарунки дітям на свята купує. Залишилося тільки звикнути, що тато нас залишив і більше разом ми жити не будемо. Згодом я почала звикати, хоч і неприємно це мені було дуже, я ще намагалася його повернути, але він не захотів повертатися в нашу сім’ю. Раніше приходив на вихідних, гуляв з дочками у дворі. Я до цього часу готувала щось смачненьке, запрошувала на вечерю, але він не залишався, приводив дітей і йшов.
Так тривало приблизно рік, поки наш татко не зустрів іншу жінку і навіть згодом одружився з нею. Іван став рідше приходити до дітей, в основному спілкується з ними по скайпу, або просто по телефону.
Цього року старша дочка пішла в школу, лінійки не було через обмеження, але тато ж міг прийти ввечері на тортик, але не прийшов. Молодша донечка скоро піде в садок, я вийду на роботу, у мене змінне чергування, я не уявляю, як мені її туди водити. Але найгірше, що діти нудьгують без свого тата, постійно запитують мене коли він прийде. Малюють картинки, на яких вся наша спільна сім’я – я, дочки і тато. Я часто телефоную колишньому чоловікові, щоб Іван прийшов до нас і відвідав дітей, але йому все ніколи, може забігти тільки на дні народження дочок і в Новий Рік, щоб принести подарунки якісь.
Я сто відсотків знаю, що в усьому винна нова дружина чоловіка – вона явно не хоче, щоб він ходив до нас. Я розлютилася і їй зателефонувала, сказала, що вона без дітей, тому не розуміє, як дочки сильно нудьгують без батька, навіть встигала посперечатися з нею.
Вона відповіла, що не тримає чоловіка біля себе, просто йому доводиться багато працювати, тому що вони взяли кредит. Мені це зовсім не сподобалося – діти нудьгують, а їх татко, замість того, щоб знайти якийсь день для зустрічей з дочками, гроші для себе заробляє. Взяла раз дочок, привела їх до бізнес центру, де в одному з офісів їх татко працює, стала там виясняти відносини. Дівчата засмутилися: «Тату, тату!», А він теж неспокійний стоїть – його якийсь там клієнт чекає, бігти треба. Я йому в слід сказала, що не можна дітей просто так проміняти на якусь жінку.
Я вже знаю, що дружина Івана вже була заміжньою, але вона дуже ревнива, тому перший чоловік залишив її, не хотів з нею жити. Думаю, що з Іваном історія повторюється: мало того, що у чоловіка діти в іншій родині, так вона ще й боїться, що я його в сім’ю поверну. Але я не знаю, як мені зараз бути, як вмовити батька бачиться з дочками, щоб не тільки по скайпу, а в реальному часі вони проводили разом час. Порадьте мені будь ласка, як це правильно зробити, адже мої слова до Івана не доходять. Буду дуже вдячна за поради.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – hromadske.
