Коли я розлучилася зі своїм чоловіком, то повернулася жити до мами в село, там вже, правда, давно жила моя сестра з чоловіком. Я завжди рахувала мамин дім і своїм домом, адже це був дім моїх батьків.
Відколи сестра вийшла заміж, вони з чоловіком стали жити з ними, відповідно і господарство, і побут тепер в них були на двох. Згодом тата не стало і чоловік сестри Світлани Василь був єдиним чоловіком в домі, робив усю важку роботу і відповідно відчував себе справжнім господарем в домі.
Коли я розлучилася, то повернулася жити до мами. Сестра з чоловіком, звісно, не були проти цього, але й не мали особливої радості, бо їм довелося мені виділити окрему кімнату, відповідно, мама жила в одній кімнаті, сестра з чоловіком і двома дітьми в іншій, а я зі своєю донькою в третій, найменшій кімнаті.
Рідні мені нічого не говорять, але я відчуваю, що сестра з чоловіком мені не раді. Мама намагається в усьому мені допомогти і підтримати, але мені не комфортно жити в себе вдома. А взимку Василь, несподівано, попросив мене, щоб я дала гроші на дрова, адже ми всі разом грітися будемо в хаті. Я останні гроші віддала, бо ще тоді не працювала, не влаштувалася на роботу, а квартира, в якій ми жили – належала моєму чоловікові, тому я залишилася ні з чим.
Загалом, не знаю, як мені бути. Рідні наче й підтримують мене, ніхто мені нічого в очі не говорить, але я відчуваю напругу, відчуваю, що зайва тут, але йти зараз не маю куди. Хоч бери і їдь за кордон з дитиною.
Фото ілюстративне.