Коли ми закінчили навчання, Дмитро покликав мене заміж. Ми зустрічалися два місяці, потім Дмитро покликав мене заміж. Я з радістю погодилася. Ми вирішили одружитися в кінці осені. Згодом Дмитро запросив мене до себе додому знайомитися зі своїми батьками. Звичайно я хвилювалася, яке враження на маму і тата я справлю і чи сподобаюся я їм.
Вечір минув якось цікаво. Видно було, що я батькам Дмитрові не сподобалась відразу. Коли запитали, звідки я родом? Я відповіла, що з маленького містечка, і батьки мої звичайні робітники. Мама Дмитра тоді відразу перестала бути люб’язною зі мною. Не сподобалась я їм без статків батьків, це було зрозуміло.
Тато його почав говорити, що якщо ми одружимося, то все ляже на їхні плечі, і наразі вони підшукали вже самі дружину своєму синові, свою майбутню невістку, а не те, що я. Після таких слів Дмитро встав і сказав, що не візьме в них і копійки, ми самі собі заробимо на квартиру, і не тільки. Більше до них ми не ходили.
Відтоді минуло десять років. Наразі в нас росте донечка, живемо в купленій за свої кошти, квартирі. Нещодавно купили хороший автомобіль, плануємо ще одну машину купити, вже для мене.
Батьки Дмитра з нами не спілкувалися всі ці роки, а нещодавно прийшла його мама. Маленька, дуже постаріла, бідно вдягнена. Говорить, що живуть тепер вони з чоловіком лише на свою пенсію, з роботи батька Дмитра звільнили, і вони хочуть бачити нас в їхньому домі.
– А ви не хочете вибачення в нас попросити? – запитала я.
Мама Дмитра обурилась, що я й досі пам’ятаю, як вона мене тоді зустріла. На що я відповіла, що таке не забувається. Посидівши ще трохи мама Дмитра пішла додому. Я Дмитрові говорю:
– Це твої батьки, тому спілкуватися, допомагати їм ти зобов’язаний. А я завжди підтримаю тебе, яке рішення ти не приймеш. Мені, єдине, що прикро, що твої батьки так і не зрозуміли помилки своєї.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
