Не думала я, що в 60 років мені доведеться між кавалерами вибирати. Я ж все життя жіночого щастя не знала, хоч і мала чоловіка.
Вийшла заміж я в 20 років, посватав мене хлопець з нашого села. Не скажу, що у нас була любов неземна, але він мені сподобався, і я йому теж – то ж ми зіграли весілля.
Відразу діти у нас пішли, одне за одним, я аж 4-х синів чоловікові подарувала.
Він радів, пишався ними, на роботі пропадав, бо казав, що має для дітей щось заробити.
Та грошей його зароблених щось ніде не було видно. Ми жили дуже бідно.
А я на роботу не могла вийти, бо з одного декрету плавно в інший переходила.
Вигляд у мене теж був не найкращий, я навіть не мала часу на себе в дзеркало дивитися.
Все це призвело до того, що у чоловіка мого час від часу з’являлася якась жінка. Все це було несерйозно, але зраджував він мені постійно.
Я про це не те, що здогадувалася, а знала, просто куди я мала подітися з 4-ма дітьми?
Чоловік це теж чудово розумів, тому і поводив себе так вільно.
– А куди ти підеш? – не раз казав він мені, і я розуміла, що він правий.
Та я все чекала, коли ж діти виростуть, і тоді мені руки розв’яжуться, а світ великий, десь та й дінуся.
Як лише наймолодший син закінчив школу і пішов вчитися в училище, я на наступний день пішла і подала заяву на розлучення.
Чоловік не хотів розлучатися, але і не сильно мене тримав, бо я зразу сказала, що я їду за кордон на заробітки. Я ж до цього готувалася довший час.
А на розлученні я наполягла, бо не хотіла потім з чоловіком ділитися тим, що сама зароблю.
Треба сказати, що дітям я аж так дуже не допомагала (квартири-машини не купувала), ну так, по мінімуму давала, коли щось треба було.
Хлопці мої самі дуже швидко стали на себе заробляти.
А я собі зразу почала будинок будувати. Купила клаптик землі в нашому ж селі, і стала будуватися.
За 13 років, поки я була на заробітках, я звела собі не дім, а палац.
Останні три роки там працювала одна бригада, хлопці ремонт робили, і мені дуже сподобався їхній головний, Михайло його звуть.
Ну такий вже гарний чоловік, що словами не передати! І я теж, очевидно, йому сподобалася, бо ми стали по телефону не лише про роботу говорити.
Михайло давно розлучений, мій ровесник, працює, крутиться, щось заробляє.
Він пропонує мені, щоб я поверталася, і щоб ми зійшлися. І я, в принципі, теж не проти.
Але раптом про мене згадав і мій чоловік. Він щодня мені телефонує, розповідає, що він вже все усвідомив, що більше такого не повториться, що він мене любить і чекає.
Сини, звичайно, на татовій стороні, кажуть мені, що добре було б, якби їхні тато і мама жили разом. Вони про родину давно мріють, внуки теж хочуть бачити бабусю з дідусем в одній хаті.
Я вже зовсім розгубилася! Чоловіка я не хочу назад приймати. А якщо з Михайлом зійдуся, то діти нас не приймуть.
І який вихід з цієї ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
