Мені 65 років, я заробітчанка, вже 25 років в Італії. В цьому році я приїхала додому і вже думала більше в Рим не повертатися, я навіть квартиру там вже віддала.
За заробітчанські гроші хату я збудувала, величезну, на два поверхи. Дві квартири двом дочкам купила. З собою грошей трохи на перший час привезла.
Думала, що тепер можна і відпочити трохи, але я вже майже два місяці побула вдома і плани мої змінилися, я вирішила, що повертаюся назад в Італію.
У мене є мама, якій зараз 84 роки, і це через неї я хочу їхати назад на заробітки. В це важко повірити, але саме моя рідна мама не дає мені спокійно жити.
Так, в свій час вона мені дуже допомогла, коли відпустила мене в Італію і лишилася вдома з дітьми. Але дочки мої вже на той час були дорослі: старшій було 18, а молодшій 16 років, то що там за ними дивитися?
Лишився коло мами і мій чоловік, але він любив у чарку заглядати, через що мама з ним постійно сварилася. Трохи вона натерпілася. Чоловіка мого не стало 10 років тому, оковита його і згубила.
Мама моя як на свій вік ще дуже добре і виглядає, і почувається. Але має жінка просто нестерпний характер, все має бути лише так, як вона хоче.
А я за 25 років на заробітках вже того здоров’я не маю, щоб терпіти мамині повчання і зауваження.
Мені простіше повернутися в Рим, і сама собі господинею бути. Я на прибираннях постійно була, жила окремо, знімала квартиру, в одній кімнаті я сама жила, а ще дві здавала іншим заробітчанкам.
Двом своїм дочкам я по квартирі купила. І гроші постійно їм даю, так що їх я точно не образила.
Коли я повідомила дітям, що хочу знову їхати в Італію, вони мені заявили, що вони проти. І зовсім не через те, що хвилюються за мене.
Дочки сказали, що за бабусею вони дивитися не будуть, вона їх теж вже дістала. Вони мені сказали, що це моя мама, тому мені її і доглядати!
Такого від своїх дівчат я не чекала точно. Я ж приїхала додому, кожній ще дала по три тисячі євро. Та й живуть вони на всьому готовому, все ж куплено за мої гроші!
А тут вони вирішили проявити таку категоричність – ніхто не хоче залишатися з бабусею, вважають, що це мій обов’язок!
Я просто не знаю, що мені робити, вдома сидіти з мамою я точно не хочу, навіть в своєму великому і затишному будинку.
Не думала я, що мої заробітки таким боком мені обернуться! Та й від дітей я такого не чекала! Тепер я не впевнена, чи вони колись мене захочуть доглядати, якщо буде така потреба.
Щось пам’ять у них дуже коротка!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
