Мені 65 років, я заробітчанка, вже 25 років в Італії. В цьому році я приїхала додому і вже думала більше в Рим не повертатися, я навіть квартиру там вже віддала.
За заробітчанські гроші хату я збудувала, величезну, на два поверхи. Дві квартири двом дочкам купила. З собою грошей трохи на перший час привезла.
Думала, що тепер можна і відпочити трохи, але я вже майже два місяці побула вдома і плани мої змінилися, я вирішила, що повертаюся назад в Італію.
У мене є мама, якій зараз 84 роки, і це через неї я хочу їхати назад на заробітки. В це важко повірити, але саме моя рідна мама не дає мені спокійно жити.
Так, в свій час вона мені дуже допомогла, коли відпустила мене в Італію і лишилася вдома з дітьми. Але дочки мої вже на той час були дорослі: старшій було 18, а молодшій 16 років, то що там за ними дивитися?
Лишився коло мами і мій чоловік, але він любив у чарку заглядати, через що мама з ним постійно сварилася. Трохи вона натерпілася. Чоловіка мого не стало 10 років тому, оковита його і згубила.
Мама моя як на свій вік ще дуже добре і виглядає, і почувається. Але має жінка просто нестерпний характер, все має бути лише так, як вона хоче.
А я за 25 років на заробітках вже того здоров’я не маю, щоб терпіти мамині повчання і зауваження.
Мені простіше повернутися в Рим, і сама собі господинею бути. Я на прибираннях постійно була, жила окремо, знімала квартиру, в одній кімнаті я сама жила, а ще дві здавала іншим заробітчанкам.
Двом своїм дочкам я по квартирі купила. І гроші постійно їм даю, так що їх я точно не образила.
Коли я повідомила дітям, що хочу знову їхати в Італію, вони мені заявили, що вони проти. І зовсім не через те, що хвилюються за мене.
Дочки сказали, що за бабусею вони дивитися не будуть, вона їх теж вже дістала. Вони мені сказали, що це моя мама, тому мені її і доглядати!
Такого від своїх дівчат я не чекала точно. Я ж приїхала додому, кожній ще дала по три тисячі євро. Та й живуть вони на всьому готовому, все ж куплено за мої гроші!
А тут вони вирішили проявити таку категоричність – ніхто не хоче залишатися з бабусею, вважають, що це мій обов’язок!
Я просто не знаю, що мені робити, вдома сидіти з мамою я точно не хочу, навіть в своєму великому і затишному будинку.
Не думала я, що мої заробітки таким боком мені обернуться! Та й від дітей я такого не чекала! Тепер я не впевнена, чи вони колись мене захочуть доглядати, якщо буде така потреба.
Щось пам’ять у них дуже коротка!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую