З Віктором ми рік тому одружилися, жити стали в моїй однокімнатній квартирі.
Я тоді якраз працювала на дуже хорошій роботі і отримувала гарну зарплату. Моя кар’єра йшла вгору і я сказала своєму чоловікові, що не хочу поки йти в декрет, а буду працювати, ми відкладатимемо гроші, купимо більшу квартиру, а потім думатимемо про діток. Віктор зі мною погодився.
Але єдиний мінус в моїй роботі, що я часто їжджу у відрядження, навіть іноді можу не бути вдома днів 4-5.
Якось я, коли поверталася з останніх відряджень, стала помічати, що в моїй квартирі щось не так. Господиня це завжди відчуває. То каструлі стоять не там, то речі не так лежать.
Мій Віктор зовсім готувати не вміє, я, їдучи, завжди залишаю йому приготовлену їжу розфасовану по контейнерах, а кілька разів приїжджала і бачила, що каструлею користувалися, сковорідка теж вимита недавно, а їжа в холодильнику так і стоїть, як я її залишила, чоловік нічого не їв.
– Можливо, є у нього хтось? – припустила подруга, з якою я поділилася своїми сумнівами, – ти за поріг, а він її в ваше сімейне гніздечко веде?
Мені ця думка здавалася такою нехорошою, але нічого не було більше: ні таємних дзвінків, ні смс, ні паролів на ноутбуці, або телефоні.
І я вирішила перевірити. У чергову поїздку я сказала чоловікові, що повернуся в п’ятницю ввечері, хоча знала, що приїду в четвер. Я спеціально взяла квитки так, щоб приїхати вже практично перед сном.
Відчинила двері своїм ключем, тихенько увійшла. По квартирі пливе запах свіжоспечених пирогів, на кухні чутно жіночий голос.
А потім я швиденько туди пішла. Чоловік здивувався.
– Ой, ти повернулася, – а навпроти нього за столом сидить в піжамі і бігудях, мама мого Дмитра.
Виявляється, це мама за сина так хвилювалася, що як тільки-но двері за мною закриються, як вона біжить до нас. І борщі свіжі варила, і пироги пекла, і ночувати залишалася.
Подруга мені сказала, щоб я раділа, але я не знаю чи радіти мені. Виходить, що мені ніхто про це ніколи не говорив. Чому?
– Ну що тут такого, – виправдовувався Дмитро, – мама ж приходить, коли ти не вдома, не дратує, не втручається в наші справи.
Але мені якось не хочеться цього, адже це квартира моя, а мама Дмитра лізе скрізь, бере усі мої речі, риється в шафі. Хіба це нормально?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
