З своїм першим чоловіком я розлучилася після 12 років шлюбу. Не складалося у нас сімейне життя ніяк, ще й його мама завжди підкидала дров.
Я вже давно помітила, живемо ми собі добре, поки вона до нас в гості не прийде, чи він до неї не піде – звідти він вже повертається іншою людиною.
Говорив чоловік словами своєї мами, не важко було здогадатися, що це вона його постійно накручує. Що б я не зробила, все було не так. І дружина я погана, і господиня ніяка, і дітей у нас немає, очевидно, що через мене.
Ми були родом з одного села, після одруження жили у мене разом з моїми батьками. Одного разу я прокинулася і зрозуміла, що не хочу так жити. Сказала чоловікові, що подаю на розлучення. Треба сказати, що він особливо і не засмутився, відразу побіг до своєї мами, щоб вона його утішила.
Ми розійшлися, я не знала, що мені робити, тому добре все обміркувавши, вирішила, що найкращим варіантом для мене буде поїхати на якийсь час за кордон на заробітки – і зароблю собі щось, і життя зможу змінити.
Коли я поїхала, мені було 33 роки, а зараз 50. В Італії мені добре повелося, я не тільки знайшла роботу, але і вийшла заміж за італійця. У нас народилася донечка, якій зараз вже майже 16 років, так що причина бездітності була точно не в мені.
Я щаслива, у мене все добре. Час від часу я приїжджаю в село, провідую свою маму. З її розповідей я зрозуміла, що у мого колишнього чоловіка не все так добре, як хотілося б.
Після нашого розлучення він ще раз одружився, але і в тій сім’ї життя не склалося, він знову розлучився і повернувся до мами, в другому шлюбі дітей у нього теж немає. Я так розумію, що вони з мамою і досі так живуть, разом.
Цього разу я приїхала додому ненадовго, треба було допомогти мамі підготуватися до зими. Мама мені розповіла, що моя колишня свекруха захворіла, і потрібні гроші на її лікування, яких у неї немає.
Коли я поверталася назад в Італію, дала мамі 500 євро і попросила, щоб вона передала ці гроші своїй колишній свасі. Мама дуже здивувалася, бо не розуміла, чому я хочу допомогти людині, яка причинила мені стільки лиха.
А я на це дивлюся по-іншому: якби не вона, я б не стала такою, як є зараз. Та й чисто людське співчуття і милосердя ніхто не відміняв. Сподіваюсь, у них все буде добре.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.