Моя дочка Оксана вийшла заміж за свого колишнього однокласника, вони гарно дружили ще з першого класу. Все, здавалося б, у них складається досить таки добре: народили сина, виплатили кредит за недешеву машину, загалом життя у них хороше, я теж стараюся, по можливості, допомагати чим може.
Зять у мене – на всі руки майстер: Дмитро вміє лагодити електроніку та робить майже всі види ремонтних робіт.
Хоча мій зять Дмитро і не працевлаштований офіційно, але завдяки своїй працьовитості він ніколи не сидить без роботи і заробляє дуже навіть непогано, за нашими місцевими мірками. Оксанка задоволена, та й я радію за неї, що все добре складається в них.
Останнім часом Дмитро допомагає своїм батькам з ремонтом квартири, і моя дочка, як хороша дружина, теж в цьому бере добру та активну участь. Вона, до речі, не дивлячись на те, що у них маленька дитина, теж намагається підробляти – допомагає чоловікові швидше накопичити на переїзд.
Оксанка моя влаштувалася на роботу касиром в магазин біля будинку, і виходить працювати три рази в тиждень. Онука водить в садочок. Зазвичай я з ним сиділа, а на початку літа вирішила поїхати за кордон, трохи заробити, мене подруга покликала до себе, адже вона вже 5 років працює в Італії.
Щороку влітку я часто виїжджала на дачу. Діти привозили мені онука прямо туди, навіть не запитуючи мене, чи є у мене час, щоб тиждень няньчитися з малою дитино, поки Оксана з Дмитром відпочивають вдома, і залишали на 2-4 дня, а то й на цілий тиждень.
Зять з донькою теж бувало залишалася на вихідні, щоб позасмагати, поїсти шашликів, сходити на риболовлю, або просто погрітися на сонечку в моєму великому саду.
А цього року, коли поїхала за кордон, то не могла приїжджати влітку на дачу, тому там поралася моя сусідка, ми подруги з нею багато років, вона там за всім доглядала, сама запропонувала допомогу, адже все літо відпочивала там з дітьми.
А під кінець дачного сезону, коли я повернулася додому з Італії і трохи заробила грошей, я вирішила, що раз вже діти так часто залишаються у мене на дачі, то я можу попросити зятя про одну невеличку послугу – допомогти там з ремонтом, потрібно було просто замінити пару дощок на веранді, закрити дірку в паркані і трішки полагодити дах, щоб не так, коли дощ іде.
Дмитро, наче, й не був проти, відразу погодився, і ні слова не сказав мені про те, що я буду щось йому винна за роботу. Єдине, що зробив Дмитро, то це зорієнтував мене у вартості матеріалів, і сказав, що все привезе сам, а мені потрібно буде повернути йому гроші за чеком, тобто оплатити вартість лише будівельних матеріалів.
Так як ми, можна вважати, рідні люди, я щиро розраховувала на те, що допомога Дмитра буде безкоштовною для мене. Він все відремонтував, запитав, чи задоволена я його роботою, і коли я відповіла, що «так» – пред’явив мені рахунок ще й за свою роботу.
Те, що я була здивована – це ще м’яко сказано, моє здивування навіть не передати словами, адже моя дочка його батькам допомагає робити ремонт безкоштовно, в неї на думку ніколи б не спало брати у свекрів гроші, та й я б навіть подумати такого не могла б.
І я з їхньою дитиною постійно няньчилася, не просячи за це грошей, у мене навіть в голові і думки такої не було. Так з якого дива я повинна платити власному зятю за допомогу з дачею, якою він теж користується?
Вважаю й досі, що Дмитро чинить не по-людськи: влаштовує з родинних відносин якусь незрозумілу комерцію. Не знаю, як бути: оплатити йому цю суму, адже добре, що там хоч не так багато вийшло, і у мене є ці гроші зараз, за зимові місяці я їх відклала, або поскаржитися дочці, і попросити її поставити свого чоловічка на місце? Вона ж своїм свекрам безкоштовно допомагає.
Загалом не знаю, як вірно вчинити, щоб у Дмитра це не увійшло у звичку, адже я не гірша людина за маму його, з мами ж гроші не бере своє. І боюся мову вести про це з Оксанкою, поки нічого не говорила їй, не хочу, щоб у них в сім’ї суперечка була через мене.
Фото ілюстративне.
