Коли я повернулася з дітьми з Польщі в Київ, мої знайомі і родина якось відсторонилися від мене.
Ні, ці люди зі мною вітаються, іноді телефонують, але мене не покидає відчуття несправедливості, що вони мене звинувачують в чомусь.
Справа в тому, що більшість моїх друзів, знайомих та й родина, нікуди не виїжджали від 24 лютого, усі залишилися вдома, а я не змогла так, мені було тривожно.
Одного ранку, коли усю ніч з дітьми просиділи у підвалі, просто зібрала найнеобхідніші речі і поїхала в Польщу. Вже тоді знала, що багато жінок з дітками там прихисток знайшли.
Загалом мені там було дуже непросто. Жила в гуртожитку з іншими сім’ями, нас поселили, правда, в окремій кімнаті, але кухня і ванна одна на всіх. найменшій моїй донечці 3 роки, а старшій – трохи більше п’яти.
Мені там було дуже непросто. Ми організовувалися з іншими мамами, щоб сидіти по черзі з дітьми, поки інші шукатимуть якісь підробітки.
Поляки до нас ставилися добре, але це не те, це зовсім не те, що бути вдома. Я не хотіла бігати за соціальними допомогами, просити якісь харчі, я так не звикла, хоча, звісно, грошову допомогу з дітьми ми отримували. Та складно зовсім було.
А на початку серпня, вирішила – все. Ми повертаємося додому. І тут зустріла багато своїх родичів, які ображаються на мене, що я не допомогла їм влаштуватися в Польщі.
Я дуже здивувалася, адже за весь час, що я була за кордоном, жодна людина мене про це не попросила, ніхто не просив, щоб я чимось допомогла виїхати за кордон.
А мені що було робити? телефонувати усім і кликати в Польщу? І куди кого звати? Наче мені було там мед. Мене навіть ніхто не просив про допомогу чи про пораду якусь.
А коли повернулася, то виявилося що винна усім. Когось не забрала з собою, а комусь не допомогла виїхати за кордон.
І ніхто не зрозуміє, як зараз жінці з дітьми може бути важко на чужині, поки сам не пройде її стежкою. Усі думають, що за кордоном добре, там усе безкоштовно, гроші з неба сипляться. Так багато країн допомагає, але дуже важко на чужині.
Прикро, що втратила багато знайомих, зіпсувала стосунки з родиною. Та в чому я винна? А можливо так треба, життя показало хто є хто.
Фото ілюстративне.
