Я вийшла заміж доволі молодою, щойно мені 18 років виповнилося. З чоловіком ми познайомилися на одному весіллі. Мирон був старшим за мене на 7 років, і відразу сказав, що я йому сподобалася, і у нього щодо мене лише серйозні наміри.
Оскільки я нічого в житті і не бачила, то вирішила, що це кохання, тому погодилася вийти заміж. До того ж, я була з багатодітної сім’ї, крім мене, у моїх батьків ще було четверо дітей, тому я розуміла, що мені доведеться розраховувати лише на себе.
В домі мого чоловіка мене прийняли дуже неприязно. Мамі Мирона дуже не подобалося те, що її єдиний син вибрав собі за дружину жебрачку.
Вона мені прямо в очі говорила, що я ніхто, і звуть мене ніяк. Вона навіть не вважала мене невісткою, бо була переконана, що Мирон зі мною розлучиться.
Саме через неприязнь свекрухи, у нас не було весілля. Ми зробили невеликий вечірку, де зібралися найближчі родичі і сусіди.
Я бачила, що гості зі сторони нареченого дивилися на мене косо, бо свекруха їх вже налаштувала проти мене.
Чоловік просив, щоб я не звертала увагу на маму, мовляв, вона з часом заспокоїться.
Я намагалася так робити, але ставало лише гірше, особливо після того, як я народила дитину. Малюк був схожий на мене, і через це свекруха почала говорити, що це не її рідний онук.
– Він не схожий на мого сина, тому я не впевнена, що він нам рідний, – заявила мама чоловіка.
А Мирон мовчав, він взагалі, дуже змінився після того, як у нас з’явився син. Чоловік все частіше затримувався на роботі, а до мене і до нашої дитини йому було просто байдуже.
Свекруха не вірила, що дитина від її сина, і одного разу просто вигнала мене з дому.
То була зима, і я з малюком через холод і завірюху добиралася до своїх батьків в село. Сподівалася, що мій чоловік приїде по мене, але цього не сталося.
Натомість, через кілька днів в село приїхав свекор. Він дав мені гроші і якийсь номер телефону. Порадив, щоб я їхала на заробітки, бо в їхній сім’ї не буде мені щастя.
Я довго крутила в руках клаптик паперу, на якому був номер телефону з підписом Люба. Зрештою, я набрала цю жінку. Вона виявилася доброю знайомою мого свекра, і набирала людей для роботи за кордоном.
Так я опинилася в Польщі. З дитиною залишилися мої батьки, які підтримали мене в скрутному становищі.
Робота була важкою, я на заводі працювала, але заробіток був непоганий, тому я дякувала і за те.
На заробітках я зустріла Івана, він теж був з України. Ми якось дуже зблизилися на чужині, я розповіла йому свою історію, ми стали зустрічатися, і Іван зробив мені пропозицію.
Я погодилася, але мала поїхати в Україну, щоб розлучитися з чоловіком, бо ми так досі офіційно і не розірвали стосунки.
Та коли я повернулася додому, зустрілася з Мироном і сказала, що хочу розлучення, він відповів, що не впевнений, і має подумати.
В справу втрутилася свекруха. Вона сказала, що я їм винна гроші, адже будучи їхньою невісткою, я заробляла за кордоном гроші.
Свекруха сказала, щоб я їм віддала 2 тисячі доларів, і тоді ми квити. Це плата за те, що я у них жила, і що вони перед людьми мене визнали, в свою достойну родину прийняли, тому – я перед ними в боргу.
У мене просто немає слів, до знайомства з родиною чоловіка, я навіть не уявляла, якими бувають люди.
Нічого давати їм я не збираюся, розлучуся через суд. Тепер я стала значно сильнішою, ніж була тоді.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
