fbpx

Коли я пізно ввечері повернулася з роботи, свекор та свекруха вже вечеряли. А мою дитину відганяли від тарілки. “Відійди я тобі сказала, не чіпай тарілку!” Я була вpaжeна, адже я завжди купую продукти

Коли я пізно ввечері повернулася з роботи, свекор та свекруха вже вечеряли. А мою дитину відганяли від тарілки. “Відійди я тобі сказала, не чіпай тарілку!” Я була вpaжeна, адже я завжди купую продукти

Жила я в селі, там познайомилася з чоловіком, народився старший син. Чоловік сам з міста, все умовляв переїхати туди, через 7 років погодилася, виписалися і поїхали. Зі свекрухою не ладили, вже вона попила моєї! Незважаючи на це я допомагала їм, продукти підкидала, гроші. Але був один випадок, який перекреслив все, я повністю від них відмовилася. Свекруха ніколи мені не допомагала з онуками, вона так і говорила: “Мені вони не потрібні!». За матеріалами

Ну й добре, крутилася як могла, в обід бігала додому, розігрівала їжу і годувала сина (він зі школи приходив), хоча за стіною сиділа свекруха. Свекор і свекруха були на їжу жадібні, їли без кінця і спали. На той момент був уже другий син, три рочки. По дорозі на роботу в сад закину і галопом далі. Грошей не вистачало, економили, викручувалися як могли.

Залишила я молодшого зі старшим сином, а сама побігла по справах. Впоралася швидко і побігла додому. Зайшла, тихо роздягатися не стала і чую голос бабусі: “Відійди я тобі сказала, не чіпай тарілку!».

Заходжу в кімнату і бачу картину!

Сидять ці два кабана, на столі велика тарілка з полуницею, вони їдять і дивляться телевізор, а моя крихітка коштує перед ними і дивиться як вони їдять, пальчиком біля тарілки водить. Мене затрясло! Схопила сина, він твердив: «Хочу ягідку». Полуницю не дістати було, та й дорога була. Заплакала від образи за сина, скоріше від ситуації! Плювати на цю полуницю, сам факт вразив! Як можна їсти, коли на тебе оченята дитячі дивляться. У мене шматок в горло не поліз би, Ну пішли б в іншу кімнату і їли. Але щоб дитині і ягідки не дати! Перeжuли ми і цю ситуацію, йду з роботи і сусідка (бабуся дуже добра) кричить з вікна: “Лєночко, ну як полуниця? Смачна? Діткам сподобалася?». Я на неї дивлюся і не розумію про що це вона. Яка полуниця?

Вона, бачачи що я не розумію пояснює: “Ну я твоїм діткам тиждень передаю полуницю, у мене на дачі багато вродило». Тиждень? Це тиждень моя дитина дивився як вони жерли? Я кажу їй, що нам нічого не передавали, ми і не пробували навіть. Вона зрозуміла відразу ж! Більше вона не передавала їм нічого, а нам особисто приносила. Ох і скандали мені свекруха влаштовувала через полуницю! Більше я їм не допомагала?

Цей випадок я запам’ятала на все життя! Як син пальчиками близько тарілки водить і дивиться, як вони їдять!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

You cannot copy content of this page