Я багато років заробітчанка, все зароблене відсилала на утримання дітей, але у них пам’ять коротенькою виявилася. Не роби добра, щоб не отримати зла.
Коли не стало мого чоловіка, я залишилась з двома дітьми: син 16 років і дочка 14 років.
Я заробляла небагато, працювала поштаркою і отримувала допомогу на дітей, але грошей не вистачало навіть на елементарне, діти росли потребували все більше.
Мені було прикро дивитися на те, як мої діти мають менше, ніж інші. І я прийняла рішення їхати на заробітки.
Дітей я залишила на маму і поїхала в Іспанію. Щомісячно пересилала мамі гроші на дітей.
Син поступив навчатись в університет – утримувала, через два роки донька теж поступила до педагогічного – теж всі 5 років я її утримувала, а як же по-іншому?
Після закінчення університету син одружився, я вислала гроші на весілля, зробили гарне, велике свято. Я тоді на це торжество витратила кілька тисяч євро.
Потім син вирішив добудувати батьківську хату, яку почав будувати чоловік, висилала все до копійки.
Син пообіцяв, що зробить ремонт і реконструкцію хати, де ми колись жили всі разом. Я не мала нічого проти, мені хоромів не треба, аби було де жити.
Дочка вийшла заміж – я теж дала гроші на весілля, щоб не було гірше, ніж у сина.
Наступних чотири роки я відкладала гроші, щоб дочці допомогти придбати житло.
Якщо вже сину з цим питанням допомогла, то і дочці треба було, бо я завжди вважала, що між дітьми робити різницю не можна.
Так пролетіли 15 років мого життя. І коли не стало мами, я приїхала додому, планувала вже залишиться, бо трохи втомилася працювати.
Коли я підійшла до свого двору, то була дуже неприємно вражена, бо побачила гарний будинок сина, а моя хатина покосилася, ніхто її і не думав ремонтувати.
Вийшла невістка на подвір’я, привіталася, але в хату навіть не запросила, сказала, що сина немає вдома.
Я розвернулась і пішла до дочки, та прийняла, нагодувала, взяла гостинці, які я привезла, але наступив вечір, а вона не запропонувала мені ні помитися, ні ночувати.
Сказала, що тут тісно у неї, діти в одній кімнаті, а вона з чоловіком в другій, мов ти дала недостатньо, щоб купити трикімнатну квартиру.
Пішла я у мамину хату, а там вже порядкувала сестра після пoхорону і стала мене картати, що я мало мамі допомагала, все дітям і дітям, а вони он щороку літали то до Єгипту то до Туреччини, а бабусі куска хліба не приносили.
Ночувала я в сусідки, а на наступний день знову поїхала в Іспанію.
Вже 5 років пройшло, дочка недавно до мене сюди приїхала, думала, що мама їй ще дасть грошей.
Але я дала 200 євро і сказала, що скринька зачинена – тепер я збираю собі на старість. Вона образилася, але мені вже байдуже, мені про себе треба думати.
Цілком можливо, що я вже і не повернуся, бо не має куди і до кого.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую