Так склалося, що мого тата не стало давно, ще багато років тому. Мама виховувала мене сама.
Я тоді, як це сталося, був ще зовсім малий.
Тата свого я майже й не пам’ятаю. Лише коли фото його бачу, то трохи згадую риси його обличчя, які залишилися в моїй пам’яті.
Мама дуже старалася, працювала, шукала різного роду підробітки, але ми багато не жили. Можна сказати, ми з мамою були за межею бідності.
Мама моя працювала на невеличкому ринку, вона продавала фрукти та овочі там. А коли приходила ніч, мама йшла в перукарню і невеличкий магазин, який знаходився недалечко від нас, вона там прибирала, мила підлогу.
Я бачив, як моя мама важко працювала, бачив її невиспані очі, бачив, як вона бігала в аптеку за ліками, адже через постійну працю, часто недобре себе почувала.
Я наче все розумів, але був ще зовсім малим, щоб чимось зарадити, чи якось їй допомогти.
Але в 10 років я знайшов перший свій підробіток, я допомагав нашому двірнику, згрібав листя, допомагав збирати сміття, а він щодня давав мені якусь копійчину і я міг купити додому хліба та молока.
А ще я часто допомагав нашому сусіду виносити сміття, він теж давав мені трішки грошей.
Але я ніколи не витрачав їх на свої дитячі забаганки, а йшов в магазин і купував якісь продукти.
Я був щасливий, що можу хоч чимось допомогти своїй мамі.
А ненька гордилася мною, завжди хвалила мене за будь-яку, навіть найменшу допомогу:
– Ти у мене такий хороший синочок, мій помічник маленький.
А мені було це так приємно, мені хотілося для неї ще більше зробити.
У мене була найбільша мрія, що коли я виросту, піду на роботу і сам піклуватимуся про неї, а вона більше ніколи не буде працювати, а буде сидіти вдома і щось смачненьке мені готувати.
Довго та багато писати не буду, просто хотів пояснити, що згадуючи своє дитинство, можу сказати, що нам жилося дуже важко. Але мама трималася заради мене, а я заради неї.
Потім я пішов навчатися, і коли закінчив інститут, зустрів Тетяну.
Вона була дуже гарна з хорошої родини.
В Тетяни завжди було багато шанувальників і я взагалі був дуже щасливим, коли вона звернула на мене увагу.
Ми з нею стали дружити, багато спілкувалися, майже весь час проводили разом.
Саме завдяки мені і моїм знанням, а навчався я завжди дуже добре, Тетяна вдало склала усі іспити.
Коли закінчили навчання, ми одружилися з Тетяною.
Але було одне питання – нам не було де жити.
Теща з тестем дуже мене не любили, адже вважали, що я якийсь бідняк, який не вартий їх доньки.
Я вирішив поговорити зі своєю мамою, адже у нас була своя квартира, тому я планував залишитися жити з дружиною там.
Мама відразу погодилася. Сказала, що може й на дачі жити. Дача у нас була непогана, але там потрібно було зробити ремонт.
Мама була щаслива, адже завжди мріяла мати маленьке господарство, жити в приватному будинку. Ще й роботу знайшла на пошті, тому мала мінімальну зарплату. Але мамі на все вистачало, адже вже мала все своє і я їй вирішив допомагати грошима, хоча дружині це не сподобалося.
Ми стали жити в нашій квартирі. Батьки Тетяни віддали нам свій автомобіль, вірніше віддали своїй доньці.
Правда в основному Тетяна сама їздила на ньому. Про те, щоб їздив на ній я, мови не було.
Я став збирати гроші на авто, тим паче, що заробляв добре.
Іноді я просив авто, щоб поїхати до мами. Але Тетяна була проти, постійно щось вигадувала, аби я їхав автобусом чи електричкою сам.
Згодом дружині взагалі перестало подобатися, що я навідую маму, купую продукти їй, хоча я їздив не чато, декілька разів на місяць, а всю решта часу приділяв дружині своїй.
Та Тетяна взагалі не хотіла, щоб я їздив до мами і коли я казав, що тоді маму до нас в гості запрошу, то вона невдоволено морщила носа.
Я вже не знаю, що робити, у нас з дружиною постійні непорозуміння через те, що я провідую маму.
Та я у мами пізня дитина, у неї через важку працю здоров’я вже не те, на пенсію нещодавно вийшла. Їй турбота потрібна, догляд якийсь хоч іноді. Я ж дружину не прошу мамі допомогти, все роблю сам.
Вже не знаю, що від дружини чекати. Вона каже, що сімейного щастя в нас немає через мою маму. Але що я роблю не так? Чому Тетяна думає лише про себе, коли мама нам віддала все?
Фото ілюстративне.
