fbpx
Життєві історії
Я народила донечку, сподівалася, що моя сестра допомагатиме мені, вона живе близько. Свого часу я гляділа її дітей, купувала для них багато одягу, я була безкоштовною домогосподаркою в квартирі Наталі. А тепер вона дорогу до мене забула, навіть дитячих речей на дає

Вийшло так, що у мене з моєю старшою сестрою не дуже добрі відносини. Пам’ятаю навіть випадок один зі свого дитинства, коли вона всерйоз говорила батькам, що їй не пощастило, адже вона має сестру таку як я.

Поки мама не розповіла мені все, я не розуміла, звідки в сестрі таке ставлення до мене. Виявилося, що просто Наталя мріяла бути єдиною дитиною в нашій сім’ї, щоб вся любов наших тата з мамою, смаколики різні та іграшки діставалися лише їй.

Я сподівалася, що її таке відношення до мене швидко закінчиться, і намагалася в дорослому віці з Наталею порозумітися, знайти спільну мову. У свій час навіть здавалося, що мені це вдалося – коли у Наталі з’явилися діти, і не було можливості сидіти з ними вдома, то я підтримувала її як могла, допомагала їй в усьому. Я була для неї справжньою підтримкою в непрості для неї часи.

На той момент у сестри на роботі був непростий графік: два дні працювала, а два інших – відпочивала. Через таку непросту роботу Наталі, мені довелося під її графік підлаштовуватися: більшу частину часу, коли Наталі не було вдома, я виконувала роботу няньки для своїх племінників.

За свою допомогу я, ніколи нічого не просила, жодної копійки за свою роботу у Наталі не брала, адже, не дивлячись на всі наші негаразди, які були між нами, сестра для мене рідна людина, ближчої у мене немає. Сподівалася тільки на те, що Наталя стане ставитися до мене краще і буде добрішою.

А півтора роки тому я стала мамою маленької донечки, і відтоді Наталя ніби забула до мене дорогу. Якщо раніше вона приходила до мене в гості з племінниками, в основному, щоб в черговий раз залишити їх у мене, то коли зрозуміла, що тепер мені самій потрібна допомога, адже тепер маленька дитина у мене – просто перестала ходити до нас.

Я розумію, що Наталя не має щось для мене робити, але все-таки мені дуже прикро. Виходить, що коли я була корисна їй свого часу – вона робила вигляд, що я для неї мало не найближча людина на світі, добре ставилася до мене, часто спілкувалася, а як тільки стала не потрібна – вона про мене забула і залишила розбиратися зі своїми проблемами самотужки.

На сьогоднішній день мені нема в кого попросити допомоги з дитиною, і тому я втомлююся сама. Була б рада, навіть якби моя Наталя просто приходила до мене в гості хоч іноді, і приділяла племінниці трохи свого часу, щоб я змогла зайнятися іншими справами, які мені потрібно зробити, адже моя дочка дуже неспокійна, і практично вона постійно зі мною.

Сестричка моя живе близько, але завжди знаходить купу відмовок,щоразу щось нове вигадує, щоб до мене не приходити. Вона ніколи навіть на руки мою дочку не брала – таке відчуття, що тепер вона до неї ставиться так само, як в дитинстві до мене.

Найприкріше, що Наталя мені навіть дитячими речами не допомагає, хоча я свого часу багато чого їй подарувала, я стільки речей купила для її дітей, і зараз була б не проти заощадити на покупках, скориставшись хоча б старим одягом, іграшками та коляскою племінників.

Не знаю, як зрозуміти все те, що відбувається, прикро, що так склалася, адже я витратила багато часу і сил на чужих дітей, а подяки за це так і не отримала. Рідна людина відвернулася просто від мене у найважчий час. Але я не розумію чому.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page