fbpx
Життєві історії
Коли я йшла знайомитися з майбутньою свекрухою, то хвилювалася, бо навіть не мала що одягнути. Я прийшла до неї в старенькій сукні, хоча горно випрасувала і зашила її. Вона зробила вигляд, що нічого не помітила, а через декілька днів сама подзвонила мені

Хочу сказати, що скільки я себе пам’ятаю, завжди мріяла про те, як знайду собі хорошу роботу і почну заробляти гарні гроші, щоб купувати собі все, що захочеться, адже я завжди економила все на собі.

Я сама з бідної сім’ї, батько мій любив сивеньку, а мамам моя постійно мені говорила, що їй важко через мене. Я не винила своїх батьків в тому, що вони такі є, як є. Кожен вибирає свій шлях в житті. Я лише мріяла, коли я зможу розпочати своє життя, обрати кращий шлях для себе.

Коли батька не стало, мама якось зовсім мало уваги стала приділяти мені, довелося змалечку самі багато чого вчитися. Оскільки я ще була малою, а доглянути за мною не було кому, в школу я ходила в тому одязі, який носила і в дома, все було або велике, або мале, невипране, що люди давали. Речі були в дірках та плямах. Хоча я старалася як могла доглядати за собою.

Друзів та подруг також в мене не було, в силу свого зовнішнього вигляду, напевно, діти сторонилися чомусь мене. Речі мені іноді приносила якась дальня родичка після своєї доньки, я була безмежно щаслива в ті моменти, адже могла одягнути щось нове, якщо так можна сказати. Купувати звісно для мене ніхто нічого і не думав. Вчитися я любила, мені це вдавалося добре, тому школу я закінчила з золотою медаллю. А після закінчення школи вступила до місцевого коледжу на державне навчання. Тоді це були найщасливіші моменти в моєму житті, адже у мене з’явився шанс розпочати самостійне доросле життя.

На третьому навчання курсі я зустріла Романа, він був на старшим за мене і закінчував навчання в університеті. Він мені відразу сподобався, і ми почали зустрічатися. Одного разу Роман запросив мене до нього додому, познайомитися з його батьками. Я була дуже щаслива, адже це говорить про серйозні наміри людини.

Я дуже хвилювалася, адже не знала як сприйме мене моя майбутня свекруха. Чи не скаже Романові після того, як мене побачить, що я йому не рівня, адже з бідної родини. В гості я прийшла в старенькій сукні, яку носила вже не один рік, іншої в мене просто не було, стипендії ледь вистачало на їжу. Місцями вона була зашита, місцями вицвіла, але свекруха цього не помітила, або зробила вигляд, що не бачить. Через кілька днів, вона мені зателефонувала і попросила до неї зайти. Я дула здивована, і трішки схвильована, не знала, що вона мені хоче сказати.

Коли я до неї прийшла, вона привітно посміхнулася і запросила до кухні на чай. А після подарувала мені нову сукню і красиві туфлі під колір сукні. Сказати, що я була здивована, нічого не сказати, я просто розплакалась перед нею. Чужа людина прийняла мене, як рідну. Через кілька місяців Роман зробив мені пропозицію, і я погодилася вийти за нього заміж. Свекри на весілля подарували нам ключі від нової однокімнатної квартири. Я не вірила своєму щастю. А ще через кілька місяців я дізналася, що чекаю дитину і тепер чекаю на хлопчика.

Я не знаю кому дякувати за своє щастя, адже я навіть і не мріяла, що колись в мене так складеться життя. А моя рідна матір так про мене і не згадує. І я пообіцяла собі, що зроблю все можливе, щоб мої діти були забезпечені, і відчували себе найщасливішими в світі.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page