З Олею ми познайомилися, коли я вчився в коледжі. Я відчував до Олі симпатію, та й вона до мене теж. Але ніхто не наважувався зробити перший крок. Ми так і залишалися друзями. Просто ми ще тоді були дуже несміливими, так як були доволі молодими.
Незабаром Оля почала зустрічатися з хлопцем, в душі я ревнував. Усвідомивши, що вона зайнята, я теж знайшов собі дівчину. Але спілкуватися ми з подругою не перестали. Через два місяці Оля розлучилася з хлопцем, я її підтримував, як міг. Незабаром і я розлучився зі своєю дівчиною, але у Олі вже з’явився інший. І так відбувалося постійно, якщо Оля ні з ким не зустрічалася, то зустрічався я. Коли я розлучався – у Олі вже був хлопець.
Минуло три з половиною роки. І ось нарешті настав той момент, що ми обоє були вільні. Ми почали зустрічатися. Тепер я був щасливий по-справжньому. І ось через три місяці ми закінчили навчання, і почалася практика. Через постійну зайнятість, я рідко бачив свою кохану, був вічно зайнятий. І ми віддалилися один від одного. Рідше почали листуватися, бачилися вкрай рідко і зовсім перестали спілкуватися.
Через два роки я дізнався, що Оля вийшла заміж і чекає дитину. В душі змішалися протилежні почуття: я був радий за неї, але в той же час мені не хотілося бачити її з іншим. І ось через рік я її побачив, вона змінилася, стала більш серйозною, пропав блиск в очах. Розповідала, що у неї народилася дочка, живе з чоловіком.
Зрозумівши, що я зайвий в житті Олі, я познайомився з Лесею. Вона сподобалася моїм батькам, ми почали жити разом. Через рік зробив їй пропозицію, і ми зіграли весілля. Леся смачно готувала, але кожен день був одноманітним: я приходив з роботи, ми вечеряли і лягали спати. Леся хоч і була зразковою дружиною, але поговорити з нею не було про що.
Я все частіше почав згадувати Олю, з якою кожен день був новим, розмовляти могли цілодобово. І ось я вирішив написати їй, просто поцікавитися як справи. Виявилося, Оля розлучилася з чоловіком, він вживав оковиту і не приносив грошей, ставився до неї як до домробітниці. Тепер вона одна з донькою, але при цьому щаслива, що більше ніхто не дорікає і не вказує їй.
У той момент мені хотілося повернутися до Олі, адже тільки з нею я був щасливий і тільки її любив по-справжньому. Але у мене є дружина і я не можу з нею розлучитися, так як Леся мене любить. І я знаю, як боляче втрачати кохану людину. Тепер розриваюся між нелюбимою дружиною і колишньою коханою. Тепер мене переслідує тільки одна думка: я одружився не з тією.
Ось як бути в такій ситуації? Я постійно думаю про Олю, вона мені навіть сниться. Але як це несправедливо. Моя дружина ні в чому не винна, хіба лише в тому, що я її не люблю. Я не знаю, що мені робити – піти від дружини і зробити її нещасною, чи залишитися з нею і зробити нещасним себе? Може, варто наважитися на рішучий крок, поки у нас немає дітей?
Фото ілюстративне – freepik.
