fbpx

Коли я дізналася, що в мого сина великі борги, стала щомісяця віддавати йому усі свої гроші. Сама постійно сиджу на макаронах та хлібі. Якось я порахувала, що мені доведеться ще багато років так жити і тоді пішла до своєї сестри

Я маю єдиного сина і завжди намагалася допомогти своїй єдиній дитині у всьому і ніколи не шкодувала себе і своїх сил, навіть коли були важкі часи і мені самій було непросто.

Проте, я гадаю, що всьому є якась межа, тому що зараз я допомагаю своєму синові виплачувати борги і розумію, що довго я так не зможу, відчуваю, що десь я допустила велику помилку і не знаю, як я зможу виправити її.

Зараз, на жаль, у мене вже далеко не той вік і я не можу заробляти ті ж суми, що раніше. Мені довелося набагато зменшити майже всі свої витрати і жити на одному лише хлібі та макаронах, проте це не дуже допомагає мені зараз, щиро кажучи.

Вся справа в тому, що син мій Андрій завжди хотів мати свою справу, щоб не працювати на дядька якогось, Андрій вважав, що так він буде незалежним ні від кого, та й зароблятиме більше. Але я не могла дати йому багато грошей, щоб він розпочав свою справу, так як я багато років виховувала його сама без підтримки і допомоги. Тому Андрій завжди брав якісь кредити.

Син постійно позичав гроші, щоб щось розпочати, але, на жаль, у нього не має такої вдачі і у нього все йшло шкереберть, справи загалом у Андрія погані. Загалом, тепер у сина дуже багато боргів назбиралося.

Андрій теж дуже багато працює і намагається сам допомагати мені та бере велику частину витрат на себе, але у нього не виходить повністю покрити свої борги.

Звичайно, у мене були думки позичити гроші у знайомих, щоб віддати борги, але ніхто з них мені не допоміг. І це найприкріше, тому що в цьому віці мене залишили в такій важкій ситуації навіть мої найближчі друзі. Вони хоч і не відмовили прямо, але сказали, що їхнім дітям дуже потрібні гроші, але я теж все розумію. Так, їх складно в цьому звинувачувати, адже вони мені нічим по факту не зобов’язані, але все одно мені хотілося б, щоб я не була одна, щоб у непростий час хтось з рідні був поруч.

Найсумніше в цій історії те, що в такому темпі і способі життя, який у мене зараз, мені потрібно хоча б ще 5 років працювати, щоб повернути гроші, позичені сином. Ми порахували, що при нинішніх доходах тільки через цей час у нас вийде виплатити все до копійки і нарешті жити спокійніше, не економлячи кожну копійку.

Моя рідна сестра каже, що я занадто багато на себе беру і в ідеалі мені потрібно було залишити свого сина один на один з його проблемами та боргами, і наступного разу він добре подумає, перш як брати для чогось кредит. Я не підтримую її думки зовсім, хоча з самого початку теж вже думала про це. Все-таки він чоловік і доросла людина, а значить здатний самостійно заробляти собі на хліб.

Адже так живе більша частина його друзів і знайомих. Мені ніколи не доводилося чути про те, що батьки допомагали своїм дорослим дітям з грошима, віддаючи останнє. А місто у нас невеличке, тому чутки тут поширюються аж занадто швидко. Мені зараз все важче і важче заробляти гроші для сина. Але розумію, що потрібно бути стійкою в ті моменти, коли справа стосується твоєї родини.

Чи варто залишити сина з його боргами самого? Зараз такі непрості часи, чи зможе він сам повернути той борг?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page