fbpx

Коли я дізналася, що у мого сина стосунки з якоюсь Лесею, я поїхала до неї і доволі зрозумілій формі пояснила їй, що ніколи не прийму її за невістку. Наша розмова, очевидно, подіяла, бо через деякий час Леся зникла з життя Андрія. І тоді я зрозуміла, яку велику помилку я зробила

Я була розлючена, коли дізналася, що у мого сина стосунки з якоюсь Лесею. Знайшовши її адресу, я поїхала до неї і доволі зрозумілій формі пояснила їй, що ніколи не прийму її за невістку. Якраз на приміті у мене була Світлана – донька моєї подруги. Дівчина працювала комерційним директором фірми, мала вишуканий смак – кращої невістки годі й уявити.

Наша розмова, очевидно, подіяла, бо через деякий час Леся зникла з життя Андрія. А от про Світлану він і далі навіть чути нічого не хотів. Все про свою Лесю згадував: – Не потрібен мені ніхто, крім неї, – говорив. Спочатку я була впевнена, що все минеться. Але минуло пів року, а позитивних змін так і не відбулося. Син втратив будь-який інтерес до життя. І тоді я нарешті зрозуміла, яку велику помилку зробила, коли втрутилася в його особисте життя. Думала, а може і непогана була ця дівчина, я ж навіть не спробувала пізнати її ближче.

З кожним днем ставало все гірше. Спочатку Андрій закрився вдома. Я з просила сина розвіятися, зустрітися з друзями, але краще б я цього не робила, бо відтоді він почав випивати практично щодня. Я не вірила, що це мій син – той, яким я ще недавно пишалася, став замкнутим, запальним і дратівливим. В такі моменти я з гіркотою згадувала про те, у що погрожувала перетворити життя Лесі … тепер сама отримала по повній.

Розуміючи, що треба щось робити, я вирішила знайти дівчину. Адресу довелося довго шукати, допомогли спільні знайомі. Нічого не кажучи синові, я сіла в поїзд і відправилася на пошуки Лесі. Я навіть до кінця не знала, що скажу їй при зустрічі. Не була впевнена, чи пробачить вона мені. Але заради сина, який вже майже два роки не знаходить собі місця в житті, я вирішила спробувати.

І ось я перед дверима квартири, натиснула на дзвінок. Двері мені відчинила Леся, яка від здивування ледь не впала.

– Ви? …– перелякано мовила дівчина.

– Можна увійти? Дівчина мовчки відійшла і дала можливість мені увійти в квартиру. – Я прийшла попросити у тебе прощення. Будь ласка. Якщо ти все ще одна, може …

Але Леся обірвала мене на півслові:

– Ні, я не одна, – посміхнулася вона – у мене є Богдан. Земля попливла під ногами, я притулилася до стінки, в голові крутилася лише одна думка: «запізнилася …» Саме в цей момент пролунав дитячий плач. Леся кинулася в кімнату, я за нею. Коли вона дістала з ліжечка золотоволосого малюка, її обличчя світилося від щастя і лише тоді я помітила, як вона красива.

Леся повернула сина до мене личком і сказала: – Богданчику, познайомся – це твоя бабуся! Я так і застигла, малюк якийсь час довго розглядав мене, потім зробив один невпевнений крок в мою сторону, другий … третій … – Пішов! – радісно скрикнула Леся.

З радості я розплакалася і опустилася на коліна перед цим маленьким дивом, який так старанно робить свої перші кроки. Як же він був схожий на мого сина! Я плакала, не могла зупинитися. Повернувшись до Лесі я мовила:

– Пробач мені, донечко! Чому ти не сказала мені тоді, що чекаєш дитину, адже це б все змінило.

– Ви мене ненавиділи. А я хотіла, щоб мій син ріс в любові.

– Лесю, донечко моя, прости мене. Що ж я наробила по своїй дурості. Леся обняла мене і сказала, що не тримає на мене зла.

Я зробила помилку, але добре, що мені вдалося її виправити. Леся погодилася з внуком переїхати до нас. Тепер у них з Андрієм повноцінна сім’я. А я для себе зробила висновок, що ніколи не можна втручатися в долю своїх дітей.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page