fbpx

Коли я дізналася, що ми не матимемо дітей через чоловіка, я засмутилася, але потім змирилася з цією думкою, адже щиро кохала Дмитра. Ми 18 років жили у шлюбі, я дуже доглядала за чоловіком, в усьому догоджала йому. А нещодавно Дмитро мене дуже здивував, сказав, що залишає мене, йде з сім’ї і в нього на те є серйозна причина

Важко було наважитися, якщо чесно, я навіть не знаю, навіщо я зараз сюди це пишу. Можливо тому, що просто поговорити мені зовсім ні з ким зараз, а виговоритися просто необхідно, щоб на душі хоч трохи стало краще і мудрі поради почути.

Хоча дуже давно в цьому переконалася, але все одно дивуюся як життя швидко змінюється, ще вчора ти був щасливий, радісний та насолоджувався власним життям, а сьогодні вже зовсім навпаки все у тебе.

Так сталося й зі мною. Мій власний чоловік, з яким я прожила разом 18 років у шлюбі, просто пішов від мене, ось так просто залишив саму, не дивлячись на сім’ю, яку довелося зруйнувати.

Хоча ні, він не просто пішов, Дмитро пішов до іншої. Багато хто скаже, що це не дивина у наш час, зараз в усіх сім’ях таке часто буває. Але одна справа, коли це сталося з якоюсь чужою людиною, яку ти не знаєш, а інша справа, коли це все стосується особисто тебе, ти зовсім по-іншому вже дивишся на все це.

Ми з Дмитром одружилися відразу після того, як закінчили навчання в інституті, та всі ці роки були щасливі ми. А може мені так здавалося, я просто мріяла про таке життя, я вже так думаю зараз принаймні.

Я щиро кохала Дмитра та кохаю його навіть зараз, не дивлячись на те, що сталося між нами. Я жила для нього останні роки, якби дивно це не звучало. Ми обоє з чоловіком добре знали, що в нас не буде дітей, а все через Дмитра.

Звісно, я спочатку засмутилася, адже мріяла стати мамою, але дуже щиро кохала цю людину, тому згодом змирилася і зрозуміла, що рак так розпорядилася доля, то ми маємо бути підтримкою одне для одного і завжди бути разом.

Я, дійсно думала, що ми завжди підтримаємо одне одного, ми щасливі разом і, якщо доля не подарує нам діток, то ми ніколи не залишимо одне одного, лише більше цінуватимемо свою другу половинку ще більше від того.

А десь місяць тому Дмитро спокійно якось мені сказав, що нам потрібно серйозно поговорити і повідомив, що вже давно кохає іншу. Не знаю, чому я так себе повела, але я влаштувала справжню суперечку, адже для мене це була неприємна новина.

Мені було від цього так прикро, що навіть усвідомити подібне дуже важко було. Я ж, свого часу, відмовилася від шансу стати мамою заради нього. А він тепер іде до іншої?

Слово за слово і Дмитро мені спокійно сказав, що ніколи мене не кохав, а жив зі мною, тому що звик до наших стосунків, йому так зручно було. Виявилося, що я була для нього лише домогосподаркою, яка прала йому, готувала та прибирала.

Я ніколи не очікувала такого почути від коханої людини, з якою збиралася прожити все своє життя, заради якої змінилася сама і змирилася з тим, що більше не стану матір’ю.

А вже наступного дня він зібрав свої речі і від мене пішов. Я хотіла вмовляти його не робити цього, але почуття власної гідності мене в цьому зупинило. Від наших спільних знайомих згодом я дізналася, що Дмитро живе зі своєю колишньою однокласницею.

Всім своїм друзям я говорю зараз неправду, що ми по-доброму вирішили розійтися, не зійшлися характерами, посперечалися.

Говорити людям, що чоловік пішов до іншої, проміняв мене на неї я не можу, важко це зробити мені і соромно. Мені дуже важко грати роль радісною жінки при тому, що на душі лише смуток один.

На днях я бачила їх разом. Не здається мені, що він щасливий. Дмитро якийсь похмурий був, без настрою. Вони обоє просто йшли про і щось розмовляли. Я не знала, що мені робити і як бути, тому розгублена просто розвернулася та пішла в іншу сторону, щоб мене не помітив ніхто.

Не знаю зовсім, як мені реагувати на такі зустрічі. Мені що потрібно привітатися з ними або привітати їх? Ми все ще одружені з Дмитром, не дивлячись на те, що чоловік подав на розлучення. Виходить, що Дмитро живе давно з іншою. І як я повинна на це реагувати?

Не знаю, що робити далі. Найприкріше, що я і зараз щиро кохаю свого чоловіка і хочу повернути його назад, щоб у нас була сім’я, як раніше. Я готова вибачити йому його помилку, лише б він повернувся до мене, щоб ми були щасливі. Як мені вмовити його зберегти нашу сім’ю?

З чоловіками таке часто буває, у них такий важкий період, коли їм трохи за 40. Можливо так і з Дмитром. Можливо, я ще щось можу змінити?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page