fbpx
Життєві історії
Коли я була ще зовсім малою, мій батько залишив мою маму заради іншої жінки. Разом з ним від нас з мамою віддалилися і його батьки. Була бабуся, яка приходила в гості, цікавилася мною, купувала мені морозиво, а потім її в один день не стало, вона стала на сторону свого сина, а мене й маму знати більше не хотіла. Минули роки і я тепер доросла жінка, у мами другий чоловік. А нещодавно мені зателефонувала бабуся, вона дуже просила, щоб я приїхала до неї

– Так склалося, що з моїм рідним татом моя мама розлучилася ще коли мені було лише 7 років. Він просто пішов від неї до іншої жінки, пішов з нашого життя, і більше ніколи в моєму житті не з’являвся, на жаль, тільки перераховував якісь копійчані аліменти, які аж ніяк не покращували нашез мамою життя. І батькові батьки теж різко перестали з нами спілкуватися, не зрозуміло чому. Ось була рідна бабуся, яка приїжджала в гості до нас, ми до неї їздили на дачу пару раз, вона мені книжку читала, подарунки дарувала на день народження гарні. Все-таки я вже в такому віці була, що вже розуміла трохи і багато пам’ятаю з тих часів. А потім – немає бабусі. І ні дзвінка, ні листа, ні листівочки від неї я не отримувала за всі ці довгі роки жодного разу.

– Прикро було напевно тобі за таке відношення, здавалося б, рідних тобі людей? Мені важко це зрозуміти.

– Чесно кажучи, я тоді не дуже переймалася, дитиною відчувала себе щасливою, просто лише зараз розумію, як мамі було нелегко. Незрозуміло – як так можна. Але у моєї мами, на щастя, була велика та дружна сім’я, бабусі, тітоньки, племінники, так що чого-чого, а спілкування з родичами у нас було достатньо, нам усі намагалися допомогти хто чим міг, тому особливо важко нам тоді не було, рідні люди весь час були поряд з нами. Потім моя мама вийшла заміж вдруге, її чоловік дуже добре, як не дивно, до мене ставився, виховував, як свою рідну донечку, ніколи не докоряв ні мамі, ні мені. Від нього завжди віяло теплом і справжнім чоловічим добрим характером. Мамин другий чоловік став для нас справжньою опорою і підтримкою. Про бабу Марію, матір мого справжнього батька я і не згадувала, поки вона не подзвонила мені рік тому, минулої зими.

– Цікаво дуже, що ж вона хотіла від тебе після довгих років мовчання?

– Вона сама про мене згадала. Слабким голосом повідомила, що у неї недобрі справи. Попросила, щоб я приїхала до неї, провідала її, вона скучила за мною. А я відразу від цього відмовилася, навіть чути все це мені було неприємно. Сказала їй прямо, що зла на неї не тримаю, але приїжджати не бачу сенсу до неї. Чужа для мене вона людина, зовсям якась чужа і далека, хоча, здавалося б, рідна бабуся. Потім її не стало, але я не поїхала попрощатися з нею, навіть на думку таке мені не спадало. Мені люди говорили, що так не можна, бо вона моя бабуся, рідна мені людина, мати мого батька, завдяки якому я живу на цьому світі. Але я вважаю, що вчинили правильно, бо, якби у неї все було добре, вона б мені не зателефонувала ніколи, адже всі ці роки й знати мене не хотіла. Вона за ці роки жодного разу про мене не згадала. Тоді навіщо воно мені все це треба, якщо я їй не потрібна була все життя?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – krassever.

You cannot copy content of this page