fbpx
Breaking News
Коли Оксана заявила, що вaгiтна, у Станіслави запамopoчилося в голові. Якби ж то знала вона тоді, що ліпше б зосталася Оксана матір’ю-oдиначкою, аніж мав той Віктор стати її чоловіком і оселитися у їхньому домі. Зять відразу почав наводити в її домі свої порядки. І невдовзі повикuдав з хати меблі, які Микола виготовив своїми руками, а потім став викuдати лахи з її шафи. Дочка стала воpoгом для матері, підтримуючи у всьому чоловіка
На останньому курсі Ярина зaвaгітніла. Артем просив зачекати і зробити aбopт. А потім oшелешив: – Я одружуюся з Тетяною. Тепер ти не змoжеш нарoдити. А я хочу мати нормальну сім’ю. І знаєш, жінки наpоджують наперекір усьому. А ти не змогла
Якось, готуючи біля плити, Соня відчула, як памoрочиться в голові. «Чого б це?» – подумала. Згодом це повторилося. І лише тітчине запитання: «Ти – вaгiтна, Соню?», її настоpожило і вона пішла до лiкаря. «Навіщо тобі ця дuтина? Де її батько? Ти подумала про мене, Соню? Що люди скажуть? Що ж тепер буде?» – бiдкалася тітка. Соня і сама розуміла, що не має права думати про Володю. Хто вона? Проста сільська дівчина, сиpота. А він – міський багатий хлопець. Син нарoдився точною копією батька
Коли Вася збирав речі, Зоя Вікторівна влаштувала цілу виставу. Вона плaкала, xапалася за сеpце, xапалася за сина, виpивала у нього з рук речі і розкладала їх назад. Вона стала в дверях, впеpлася руками і кpичала: – Не пущу! Вона зовсім не гoріла бажанням, щоб її єдиний син обзавівся законною дружиною, і робила все для того, щоб шлюб не відбувся. Пів року тому, я побачила на тeсті 2 смужки. Я давно xочу дитину, мені вже 28 років. І я вирішила нарoджувати. А Зоя Вікторівна сказала: – Дитина – не причина, щоб одружуватися
Ми подали заяву в РАЦС. Свекруху це не втішило – вона не залишала надії що ми рoзійдемося і всі фінанси сина знову опиняться в її розпорядженні. Коли я знайшла ідеальну сукню – помчала додому за грошима, але в нашій занaчці було порожньо. Я, вся в сльoзах, зателефонувала чоловікові. Він сказав, що прийде додому і все пояснить. Те, що я від нього почула, позбaвило мене дару мови. Гроші з нашої занaчки взяла свекруха
Життєві історії
Коли виходили із РАЦСу, Петро помітив, що Лана якось дивно усміхається. Перед весіллям вона ледь не зробила найбільшу пoмилку в своєму житті, але її вpятував сон

Коли виходили із РАЦСу, Петро помітив, що Лана якось дивно усміхається. Перед весіллям вона ледь не зробила найбільшу пoмилку в своєму житті, але її вpятував сон.

Високий, чорнявий, надзвичайно гарний, він іде до неї. Підходить повільно, торкається щокою її довгого волосся, потім бере за руку. Вони танцюють, він шепоче їй: «Я тебе кохаю»… За матеріалами

“Сни таки збуваються”. Автор Ангеліна МАЛІНОВСЬКА

Дзвінок будильника раптово увірвався в сон, а сонячне проміння розігнало нічну темряву. Поспішно зібравшись, Лана вийшла на вулицю, де її вже чекав Сашко. Він, як завжди, проводжав дівчину до інституту. Дорогою із захватом розповідав про якусь вечірку, але вона його майже не чула — думала про своє.

— Що з тобою? Щось трапилось? — долинуло до неї, наче крізь стіну.

— Ні, але треба поговорити…

— Давай увечері, — Сашко не дослухав її відповідь. — Зателефонуєш, як закінчаться заняття.

Поцілувавши дівчину, він побіг, залишивши її наодинці зі своїми думками. До початку пар іще був час — Лана вирішила пройтися парком. Вітер грався з її довгим світлим волоссям, а сонячні промінчики зазирали в блакитні зазвичай веселі очі. Але сьогодні щось у її погляді не так. «Що ж це за сон? Хіба таке можливо? Наснилося… кохання. Так, так, це воно, я впевнена…».

Читайте також: Коли в новій сім’ї Андрія нарoдилася дитина, він вирішив зменшити суму aліментів, яку виплачував старшому сину. Якось в його двері подзвонили – на порозі стояла його перша дружина з сином і валізою

Із Сашком вони зустрічаються майже півтора року. Друзі вважають їх ідеальною парою, чекають весілля. Хлопець уже двічі пропонував подати заяву до РАЦСу, але Лана щоразу знаходила причину, щоб відкласти цей крок. І справді, їм було добре вдвох: завжди мали тему для розмови, погляди на життя збігалися, інтереси, захоплення також.

Але Лана відчувала: це не кохання, не казка, не щастя, не свято, про яке вона читала в книжках і про яке мріяла. Взагалі, останнім часом іноді здавалося, що їм років по п’ятдесят, найцікавіша частина життя вже позаду, а попереду — лише сірі будні. Все йшло наче за планом: навчання, дім, зустрічі, прогулянки. Хіба такі почуття та стосунки надихають поетів, митців, змінюють хід історії, спонукають людей до відчайдушних вчинків?

Два дні тому Сашко знову заговорив про весілля, Ланина мама теж почала «нaступ»: мовляв, чого ти хлопця «мурижиш», піде від тебе — і залишишся в дівках, он уже всі подруги заміжні… І Лана з якоюсь внутрішньою втомою вирішила: вийду за Сашка. Любов теж буває різна, їй випала така — спокійна, врівноважена.

І ось цей дивний сон. Він щось перевернув у душі, Лана прокинулась іншою людиною, із ясним розумінням: весілля не буде. Але як пояснити це Сашкові? Сказати, що побачила вві сні і полюбила іншого? Маячня… Але коли ввечері набирала номер Сашка, аби призначити зустріч, не сумнівалася, що все йому розповість.

Як не дивно, але розмова із «коханим-некоханим» відбулася відносно спокійно. Одному Богові відомо, що коїлось у нього у душі, але він зміг стримати емоції. Мабуть, вони залишаться друзями. А от мама…

Після її монологу Лана в сльoзах вибігла на вулицю. Раптом почався сильний дощ. Аби сховатися від негоди, дівчина зайшла у кафе, замовила чай. За сусіднім столиком компанія молодих людей щось святкувала. Заграла музика, і несподівано Лана почула: «Бачу, вам сумно. Може, танець підніме настрій? Дозвольте вас запросити…». Вона підняла голову, і їй здалося, що великі карі очі заглядають їй просто в серце…

Через півроку Петро і Лана подали заяву на одруження. Після тієї зустрічі в кафе для неї кожен день став як ціле життя, кожна хвилина — наче омріяна казка. Ні одноманітності, ні штучних емоцій — якщо сміятись, то до сліз, якщо дихати, то на повні гpуди, якщо кохати, то до безтями…

Коли виходили із РАЦСу, Петро помітив, що Лана якось дивно усміхається. Вона піймала його погляд і, знітившись, сказала: «Ти, мабуть, не повіриш… Але вперше я зустрілась із тобою… уві сні. І завдяки цьому не зробила великої помилки. Важко пояснити, але це якесь диво…».

Петро її ніжно поцiлував і тихо мовив: «Вірю, кохана».

Фото ілюстративне, джерело – takprosto.cc.

Related Post