Я, свого часу, вийшла заміж за Михайла з великого та щирого кохання.
Усі пророкували нам гарне майбутнє, адже бачили, що й Михайло кохає мене.
Звісно мій наречений вже був одружений колись, але щось не склалося в них з дружиною і вони розлучилися.
Тому у Михайла це був другий шлюб, але я поставилася до всього з розумінням, адже таке буває в житті, іноді сім’ї розлучаються, у пошуках кращого майбутнього і кращої доля для кожного з подружжя.
У першому шлюбі в Михайла було двоє дітей: син і дочка.
Ще як тільки ми стали з ним зустрічатися, Михайло зізнався мені в тому, що справжня причина розлучення його з колишньою дружиною була теща з тестем, тобто її батьки.
Вони завжди лізли не в їх сімейні справи, колишня дружина їх в усьому слухалася, вона дуже поважала своїх тата й маму, а його так не влаштовувало, такий сімейний порядок зовсім не подобався Михайлові і я його, щиро кажучи, дуже розуміла в цьому.
Коли синові мого чоловіка було 4 роки, а доньці лише на той час рік виповнився, сталося в їх сім’ї досить таки непроста ситуація, про яку мені розповів сам чоловік.
Справа в тому, що батько дружини вирішив, що зятю за «великими грошима» треба їхати на заробітки за кордон, адже збагатитися можна тільки працюючи в далекій країні, люди привозять гарні гроші, він сам так вирішив.
Але чоловік не хотів їхати нікуди – його власна робота влаштовувала і зарплата також.
Перша дружина Михайла відразу теж взялася за вмовляння свого чоловіка – мовляв, послухай мого батька, їдь та заробляй для сім’ї гроші!
Він поїхав, а коли повернувся, то дізнався за чутками, що теща з тестем намагалися знайти його дружині нового чоловіка за цей час, коли його не було вдома, якогось бізнесмена, хоча нічого не вийшло у них, але це ж не діло.
Тут відразу все змішалося – і те, що дружина мовчала про все, і негарний вчинок тестя з тещею, і багато всього іншого, що накопилося за всі ці роки.
Михайло зі своєю сім’єю розлучився, можна сказати, з важким каменем на душі: дітей він любив дуже, та й дружину, можна сказати, теж.
Ось така історія була у мого чоловіка до нашого з ним знайомства та одруження.
Після розлучення друг мого Михайла покликав його до нашого міста, мовляв – влаштую тебе на роботу хорошу, будеш зі мною на одній фірмі працювати, я всі документи тобі зроблю, справи підуть добре.
Тільки той виявився несерйозною людиною, обіцянки свої не виконав.
Став чоловік працювати на невеликій фірмі, де мій дядько був начальником, там ми з ним і познайомилися.
Стали зустрічатися, одружилися, у мене своя квартира, немає проблем з житлом у нас зараз зовсім.
Я розумію, що життя у всіх різне і у житті всяке буває, тому зовсім не мала нічого проти виплати аліментів, адже знала, на що йшла, сама розуміла, що в Михайла двоє дітей.
Мені тоді вже було більше 30-ти років, ну якого принца ще чекати?
Я вважала, що мені дуже пощастило зустріти таку хорошу людину і я відчувала, що він хороший сім’янин.
Михайло досить часто спілкувався з дітьми по відеозв’язку, але завжди це робив так, щоб мене поруч не було, типу щоб мої почуття не зачіпати.
Він розумів, що мені це не дуже приємно, як і будь-кому було б на моєму місці.
Ну добре, нехай так, хоча мені було цікаво подивитися на малюків, рідних дітей мого чоловіка.
Чоловік мій сам до них не їздив, не хотів бачитися батьками колишньої дружини, він був дуже ображений на них, хоча з дружиною у нього були нормальні відносини завжди, навіть після розлучення.
Та згодом я народила сина, ми поринули в батьківські турботи, життя пішло своєю чергою, ми були щасливими. виховуючи нашу дитину.
А коли все це почалося в Україні, то я з сином поїхала в Польщу, чоловік сам на цьому наполіг, мовляв так йому буде спокійніше, а нам – безпечніше.
Влітку ми збиралися повертатися додому, та Михайло попросив ще почекати до весни, мовляв, в Києві світла часто немає, холодно в квартирі, а весною, на початку літа в 2023 році можна й повертатися, чоловік вірить, що тоді спокійніше буде.
А нещодавно мама мені подзвонила і, несподівано для мене, сказала, що чоловік своїй колишній дружині і дітям квартиру в Києві орендував.
Справа в тому, що вони самі з Запоріжжя, а зараз у них неспокійно і чоловік хоче, щоб весною вони в Києві жили, хвилюється, мовляв, за дітей.
Я була дуже здивована, адже чоловік мені ні слова про це не сказав.
І чому?
Я сама набрала Михайла, він у всьому зізнався, сказав, що квартиру оплачує їм, оренда якої 10 тисяч гривень в місяць.
Чоловік просив зрозуміти, адже то теж діти його, він не хоче, щоб вони зараз там були, просив трохи зачекати, а потім вони повернуться додому.
Мені якось тепер так важко на душі.
Я коли не подзвоню Михайлові, він рідко бере телефон, виправдовується, мовляв, зайнятий дуже, допізна на роботі, а то гуляє з дітьми.
У мене якесь важке передчуття.
Я розумію, що йому шкода дітей, але підозрюю, що поки я сиджу тут в Польщі з дитям, чоловік мій може зійтися з колишньою дружиною.
Справа в тому, що вони гарно ладнали, та й розлучилися через батьків, вона зараз сама і сама всі ці роки була, чоловік теж мій вдома багато часу.
Боюся втратити свою сім’ю. Не знаю, що мені робити.
Мама каже, щоб я поверталася, інакше колишня дружина забере Михайла з сім’ї.
А чоловік сварить, щоб не вигадувала нічого, а сиділа зараз в Польщі до літа, бо неспокійно вдома, а потім повернуся і в нас знову все добре буде.
Але я маю сумнів щодо того. Чому він першу дружину свою в Польщу з дітьми не відправляє, а зараз працює на них і майже всю зарплату віддає, коли я тут кожну копійку економлю?
Що мені робити? Як зараз бути? Повертатися додому чи ні?
Фото ілюстративне.
