Валентина, як тільки вийшла заміж, поїхали з чоловіком до столиці. Вони обоє з бідних сімей, тому на якусь допомогу родини навіть не розраховували.
В ті непрості роки вони побачили разом всього: і без хліба сиділи, і орендували лише маленьку кімнатку, щоб на елементарні харчі вистачало. Згодом стали трішки більше заробляти, орендували окрему маленьку квартиру на краю містечка.
А потім чоловік Валентини Дмитро вирішив, що йому потрібно здобути гарну професію, він звільнився зі своєї фірми і пішов на державну роботу, там платили йому копійки, але було більше часу, щоб ходити на навчання, адже там коротший робочий день.
Тоді всі витрати були на Валентині, вона закінчила курси перукаря. Щодня з ранку до вечора Валя була на роботі, ще й додому до неї клієнти приходили, вона працювала і в вихідні дні, бо знала, що в них зараз не прості часи і від її зарплати залежить, як вони житимуть завтра і чи зможуть оплатити оренду квартири.
Дмитро закінчив навчання і відразу знайшов хорошу роботу. Через рік вони взяли квартиру в кредит, а Валентина народила синочка і пішла в декрет.
Все наче добре було, син пішов у садочок і Валя знову вийшла працювати в перукарню. Зараз жінка заробляє мало, адже працювати багато не може, потрібно дитину з садочка забирати, на дім до неї ніхто не приходить, бо зараз не хочеться чужих людей запрошувати додому, і вихідні дні жінка присвячує сім’ї та дитині, часу на роботу багато немає.
Та останнім часом чоловік став докоряти, що він один лише заробляє гроші, просить Валентину економити. Буває такий час, що в неї зарплата скінчилася, до нової ще довго, але вона чекає, гроші в чоловіка не просить, бо знає, що лише докоряти буде.
Ось так і вийшло, Валентина підтримала свого чоловіка в скрутну хвилину, а Дмитро зовсім не зрозумів, кому завдячує всім.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
