fbpx

Коли в сім’ї сина народилася друга дитина, почалася розмова про те, що Наталя Іванівна повинна жити окремо від них, адже їм всім буде тісно в одній квартирі. Матері діти запропонували їхати жити в село, де у них був маленький будинок без ремонту, що залишився у спадок від бабусі. Жінка довго обмірковувала цю пропозицію, адже потрібно було звільнятися з роботи. Добре подумавши, Наталя Іванівна все-таки погодилася – все заради щастя сина

Нещодавно 60-річній Наталії Іванівні довелося пережити неприємність, на яку вона аж ніяк не сподівалася. Не зважаючи на свій вік, вона вела досить активний спосіб життя, рідко сиділа вдома і до останнього ходила на роботу, працювала в місцевій поліклініці медсестрою. Вдома у Наталії Іванівни завжди була чистота і порядок, панував домашній затишок.

У жінки був єдиний син – Станіслав, їй довелося ростити сина одній, оскільки її чоловіка давно не стало, коли той був ще досить молодим. Це зробило Наталю сильнішою, адже ніхто, крім неї не міг подбати про її маленького сина. Станіслав поступив на економічний факультет і після закінчення навчання влаштувався працювати за спеціальністю в маленьку, але досить перспективну компанію.

І начебто все було добре, але Станіславу було вже за 30, а він досі був неодруженим, у нього з відносинами щось не складалося. А Наталя Іванівна дуже хотіла, щоб у сина була сім’я, а у неї – внуки.

Коли Стасу було майже 35, він нарешті оголосив, що планує одружуватися. Наталя дуже чекала, коли син познайомить її зі своєю майбутньою дружиною. Дочекалася.

Обраницю Станіслава звали Христиною – це була досить самовпевнена дівчина, амбітна і зарозуміла. Наталі Іванівні майбутня невістка не сподобалася, але жінка намагалася стримуватися, щоб не зашкодити щастю сина, а даремно.

Через якийсь час син з невісткою одружилися і Христина почала жити в квартирі Наталі Іванівни. Насамперед вона почала встановлювати в чужому домі свої правила. І знову Наталя Іванівна, як мудра мама, вирішила промовчати – все заради щастя сина.

Згодом молодята повідомили, що у них скоро буде дитина. Ця гарна новина повинна була всіх примирити і згладити обстановку, і Наталя, природно, зраділа, що у неї скоро будуть онуки. Але радіти було рано. Коли дитина народилася, бабусі з внуком рідко дозволяли гратися. Адже на думку Христини, вона сама знає краще, як за ним доглядати і виховувати його. Найприкріше в цій ситуації те, що син повністю підтримував свою дружину.

Коли в молодій сім’ї народилася друга дитина, почалася розмова про те, що Наталя Іванівна повинна жити окремо від них, адже їм всім буде тісно в одній квартирі. Матері діти запропонували їхати жити в село, де у них був маленький будинок без ремонту, що залишився у спадок від бабусі.

Жінка довго обмірковувала цю пропозицію, адже вона була не дуже привабливою. По-перше, жити в будинку без ремонту і зручностей не дуже приємно, а по-друге, потрібно було повністю звільнятися з роботи.

Добре подумавши, Наталя Іванівна все-таки погодилася, і знову ж – через любов і повагу до сина. Вона вирішила не заважати будувати їм сімейне життя. Добре, що хоч син зробив невеликий косметичний ремонт в будинку.

Онуків Наталя Іванівна, як і раніше, бачить вкрай рідко, їй не вистачає спілкування з ними. Та й взагалі, її ніби кинули, як непотрібну річ. Про бабусю згадують лише тоді, коли від неї щось знадобитися.

Уявіть, наскільки жінка добра і поблажлива, що терпить таке ставлення до себе. Все, що відбувається в сімейному житті Стаса її, звичайно, дуже турбує, але вона не хоче втручатися, і все – заради щастя сина.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page