Галині пощастило народитися старшою донькою в багатодітній сім’ї. Змалечку вона розуміла, що має низку обов’язків, головним чином вони стосувалися догляду за меншими братами та сестрами. Життя родини багатим було назвати важко. Грошей весь час не вистачало. Одяг носили всі по черзі, найменшому залишалися самі обноски.
Та дівчина ніколи себе не шкодувала – з радістю піклувалася про своїх братів і сестер. Але завжди мріяла вирватися з цієї рутини, адже в хаті завжди було шумно, ні хвилини спокою. Галина мріяла утекти звідси якнайдалі. І єдиною такою можливістю було вийти заміж.
Коли в селі з’явився молодий фельдшер, Галині було всього вісімнадцять років. Одного разу вони зустрілися на дорозі, а на наступний день Петро прийшов до них додому оглянути її молодшого брата. Відразу почав приділяти дівчині знаки уваги. І хоч фельдшер був старший за Галину аж на дванадцять років, не думала ні хвилини, коли той покликав заміж.
Петро обіцяв дівчині, що він тут, в селі, не на довго. Що в його планах є будувати кар’єру в місті. Але все змінилося, коли Галина стала його законною дружиною. Вона навіть не мала права бачитися зі своїми братами та сестрами без дозволу чоловіка. Кожен її крок він знав і перевіряв. Її життя перетворилося у справжнє пекло. Говорити, коли Петро був не в настрої, було заборонено. Він майже щодня приходив додому не тверезезий, а частенько ще й друзів таких самих з собою приводив. Галина мала накрити їм стіл, незалежно від того, о котрій годині в хату ввалювалася весела компанія.
Одного разу серед друзів чоловіка опинився незнайомець з приємною посмішкою. Він не був схожий на інших. Виявляється, Степан був одногрупником її чоловіка і в їхніх краях він був проїздом. Дівчині він дуже сподобався. Замріявшись, вона не помітила, як полоснула себе ножем по руці.
Степан був єдиним тверезим в їхній компанії, тому відразу кинувся їй на допомогу і перев’язав їй пальця. Так і познайомились. Чоловікові посиденьки закінчилися під ранок, Галина сіла на кухні і гірко заплакала. Степан це побачив і пообіцяв зранку поговорити з її чоловіком, але розмова не вдалася.
— З ним безглуздо говорити, — пояснив він. — І нема надії, що він зміниться, це така натура. Моя тобі порада — тікай від нього подалі. Якщо надумаєш, ось тобі моя адреса. Допоможу чим зможу.
Та Галина і думати про таке боялася, хоча вона кожного дня і думала про Степана. Скільки разів збирала сумку і знову розбирала. Та один випадок вирішив усе.
Одного разу вона прокинулася в лікарні і не могла нічого згадати. А за хвилину двері палати відчинилися і зайшов Степан. Він обійняв її і запевнив, що тепер вона в безпеці і він її нікому не віддасть.
Настав день виписки. Степан обіцяв забрати Галину до себе. Вона причепурилася і сиділа на ліжку. Двері відчинилися і спочатку з’явився оберемок квітів, а потім сам Степан.
Коли вони приїхали до нього додому, він відчинив двері своїм ключем і пропустив Галину вперед. Але раптом у коридорі з’явилася молода жінка. Галина зблідла, у горлі застряг клубок і несила було говорити. Що тільки не передумала вона за цю мить!
— Познайомся, це моя сестра, Люба. Я розповідав їй про тебе. Сподіваюсь, ви знайдете спільну мову. Адже ви – мої найрідніші жінки.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
