Свого єдиного сина Сергія ми з чоловіком ростили в любові, нічого йому не шкодували. У сина були найкращі іграшки, найдорожчі речі, найсучасніша техніка.
Ми могли собі це дозволити, бо мій чоловік часто їздив за кордон, і заробляв доволі непогано, так що гроші у нас були.
З однієї сторони це був плюс, а з іншої – мінус, бо син ріс без нагляду батька, але з його грошима, і це дуже негативно позначилося на його характері.
Коли він став підлітком, я просто не могла собі дати з ним ради – проблеми були і в школі, і потім в університеті (з якого його вигнали на 4 курсі), та й взагалі, що я тільки з ним не пройшла.
Працювати син не хотів, а на кожне моє слово реагував дуже болюче. Один Бог знає, скільки я через нього наплакалася.
Чоловік навіть перестав їздити на заробітки, але вже було пізно, поведінка сина була нестерпною.
І на фоні цього всього він привів додому дівчину, і сказав, що буде одружуватися.
Я аж за голову взялася, подумала, що тепер взагалі мені буде непереливки!
Невістка мені на перший погляд дуже не сподобалася, але я помилилася, і визнаю це.
Син з нею вже три роки живуть, і наше життя змінилося до невпізнання.
Не знаю, як це невістці вдалося, але син пішов на роботу, став непогано заробляти.
В мене пробачення син попросив, став зовсім по-іншому зі мною спілкуватися.
З невісткою у мене теж склалися чудові стосунки, ми з нею все разом робимо – і на городі працюємо, і на кухні їсти готуємо.
Вона з перших днів стала мене мамою кликати, сказала:
– Якщо вже так склалося, що я живу у Вашому домі, то треба жити за Вашими правилами!
Дивлюся я на свою невісточку, і не розумію, звідки у неї стільки життєвої мудрості в її неповні 30 років?
Що не кажіть, а мир і спокій в сім’ї таки в значній мірі залежить від жінки!
Тепер у мене є не тільки син, але і донечка!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
