Я народилася і виросла в селі. З дитинства у мене була подруга, Галина. Ми завжди все робили разом. І домовилися, що коли виростемо, разом поїдемо в місто, підкоряти світ.

Галина була красивішою за мене, та й хитрішою, напевно, теж. Я була з дуже бідної, неблагополучної сім’ї, тому розуміла, що в житті мені самій прийдеться усього досягати.

Одного разу ми з Галиною пішли на танці. Там трапилася зі мною неприємна історія – кілька хлопців почали неадекватно себе поводити по відношенню до мене. Тоді врятував мене незнайомий юнак. Спочатку він “поговорив” з тими хлопцями і вони отримали по заслугах. А потім – підійшов до мене:

– Ти чого така сумна стоїш? – запитав він. – Може, образив хто?

– Ні, – несміливо відповіла я.

У той вечір Андрій провів мене до будинку. Розповів про себе, чим займається. З його слів я зрозуміла, що він досить забезпечена людина. Ми проговорили весь вечір, мені було дуже затишно біля цього чоловіка. Та я добре розуміла, що я йому не рівня.

На наступний день, зранку, до мене прибігла Галина, розпитувала, хто він такий. Її очі горіли, видно було зразу, що Андрій її серйозно зацікавив. Вона не могла зрозуміти, чому Андрій вибрав мене, а не її.

Я ж вирішила, що все їй розповідати не буду. У нас зав’язалися стосунки. Правда, до мене він приїжджав рідко. Раз чи два на тиждень. Говорив, що графік роботи завантажений. Коли Андрій приїжджав, подруга бігла вперед мене і мало на шию не стрибала до нього з радості. А мені пояснювала, що це вона так за мене радіє.

Вже через три місяці нашого спілкування, Андрій покликав мене заміж. Я погодилася тому в житті ні чого хорошого не бачила. Мої батьки були проти, але я їх не послухала. Вони казали мені, що багатій пограється і кине мене.

Відмовляла мене і подруга, вона дуже не хотіла, щоб я їхала в місто без неї. Хоча я їй і обіцяла, що коли влаштуюся, заберемо її також.

Ми почали готувалися до торжества, вирішили скромно розписатися. В день весілля моя подруга теж відзначилася – вирішила зранку “відсвяткувати” з моєю мамою цю подію. Вони з’явилися в РАЦС в нетверезому стані. Мама вела себе неадекватно, я добре розуміла чиїх рук це справа. Мені було дуже соромно, особливо перед Андрієм і його мамою.

Я розплакалася, Андрій попросив мене, взяти себе в руки і не звертати ні на кого уваги. Мені було дуже неприємно, я сильно переживала, що про мене подумає моя майбутня свекруха.

Після весілля ми відразу перейшли жити до Андрія, у нього була своя власна квартира. Не зважаючи на те, що Андрій виріс в заможній сім’ї, він теж звик всього добиватися сам.

Мене дуже непокоїла витівка моєї мами і подруги на нашому весіллі, тому я наважилася поговорити про це з чоловіком. Та Андрій мене відразу заспокоїв, що батьків не вибирають. І про те, що я з неблагополучної родини, він знав. “Добрі” люди спішили йому це повідомити буквально з перших днів. Та він буде жити зі мною, а не з моєю мамою, тому ця інформація його не злякала.

А про подругу він, взагалі, розповів мені страшні речі. Виявляється, перед нашим весіллям, вона приїхала в місто і зателефонувала йому, мовляв, їй ніде переночувати. От він її до себе і впустив, знаючи, що вона моя найкраща подруга.

В той вечір Галина розповідала Андрію про мене всякі гидоти, говорила що з нею йому буде краще. Почала скаржитися на своє життя яка вона нещасна, нікому не потрібна. Він навіть сам не помітив як вона підійшла до нього і почала обіймати. Він просто хотів її вислухати, вона ж начебто моя подруга. А вона відверто залицялася до нього.

Я слухала Андрія і не розуміла, чому Галина так підло повелася по відношенню до мене. Адже ми були найкращими подругами. Після цього наше спілкування припинилося. Тепер у мене немає подруги. Є чоловік, вірний і люблячий, з яким мені дуже пощастило.

Через три місяці після весілля дізналася, що чекаю дитинку. Чоловік дуже зрадів, носив мене на руках. Мама до нас рідко приїжджала, вона і досі не вірить, що у мене все добре, чекає, поки я повернуся в село.

У визначений термін у нас народився синок, а через два роки ми народили ще й доньку. З подругою більше не спілкуюся. Тепер навчена і більше ні кому не розповідаю про щасливі моменти в моїй родині, щоб не заздрили. Щастя любить тишу.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.