Як тільки я стала мамою маленького чудового синочка, мені дуже допомагала з усім мати мого чоловіка.
Навіть відпустку на роботі моя свекруха собі взяла, щоб мені не було важко одній з немовлятком сидіти вдома і щоб я відпочити могла.
Свекруха дуже шкодувала мене, і щоночі, коли наш синочок Богдан плакав, тоді встала до нього лише вона, хотіла, щоб я відпочила, щоб мала більше на себе часу.
Мій чоловік Дмитро дуже багато працював в той період, ще й часто їздив у відрядження по роботі.
Я так за ним сумувала, мені було нелегко, коли його вдома не було.
Коли я нарешті трішки звикла з роллю матері і новими своїми обов’язками, а мати Дмитра мені все більше стала допомагати, то я відчула, що вільна, почала відпочивати з друзями, ходити в кафе та кіно, дуже багато часу мала на себе, в порівнянні з іншими мамами молодими.
Звісно, мама мого чоловіка була не в захваті від цього, вона дуже тактовно і м’яко, але з ноткою наполегливості, почала мене вчити самостійно піклуватися про дитину.
Моя свекруха навчила мене усьому: як годувати, як підгузки міняти, ба, навіть, як масаж дитині робити, звісно, якщо є така потреба.
Мені ця наука була зовсім не до душі.
Я була ще такою молодою, мені хотілося відпочити, зустрітися з подругами, а не з ранку до ночі сидіти вдома і прати пелюшки.
І одного разу, я не хотіла мовчати і сказала все, що думаю, своїй свекрусі:
– Мені таке життя не вподоби, непросто мені, розумієте. Дмитро постійно на роботі з ранку до ночі, ще й на вихідні там залишається, а коли у відрядження їде, я сама весь час сиджу, Дмитро постійно зайнятий! А я повинна сама вдома сидіти з дитиною.
– Як ти навіть думати таке можеш? Думаєш моєму синові Дмитрові дуже просто зараз і легко? Він днями і ночами працює, не покладаючи рук, майже щодня, щоб ви жили у достатку і в домі був добробут! Хіба ти цього не розумієш? Потрібно цінувати дуже працю його.
– Мені це не подобається, щиро вам зізнаюся. Всі ведуть якесь цікаве життя, відпочивають, розважаються. А я постійно вдома сиджу. І ви мені стали менше допомагати! Якби я знала, що так буде, то взагалі б подумала ще про те, щоб ставати матір’ю в такі молоді роки.
– А тебе хтось просив про це, якщо ти бачила, що не готова? Я і так сама теж втомлююся дуже, віриш, аби тобі допомогти, щоб тобі легше було! Та, якщо ти цього не цінуєш, то я більше тобі допомагати не буду! – відповіла мені мати мого чоловіка, зібрала всі свої речі і відразу після цього пішла додому.
Пройшло лише кілька днів, а я вже усвідомила, якої помилки допустилася.
Без допомоги моєї свекрухи було дуже непросто.
А потім щось пішло не так і Богданчик потрапив до стаціонару.
Я забула про свою гордість і відразу подзвонила до свекрухи.
Я щиро попросила у неї вибачення, сказала, що була не права і пояснила, що дуже потребую її допомоги і вдячна за все, що вона робить для нас, пояснила, що без неї я сама не справляюсь.
Мені стало зрозуміло, що я поводила себе некрасиво і невиховано, тому назавжди запам’ятала свою помилку.
Мати чоловіка виявилася доброю дуже людиною, мудрою та працьовитою, я все життя вдячна їй за допомогу і повчання.
Зараз я вже сама бабуся, в усьому допомагаю своїй невісточки і часто забуваю про свою гордість, коли намагаюся їй догодити.
Адже знаю, що за добро вертається добро, я сама колись молодою немудрою, особливо, була.
Мене так моя свекруха колись навчила.
Я весь час життя згадую її, хоча її з нами вже давно немає.
Чи ще в когось була така добра свекруха, друга мама, як у мене?
Фото ілюстративне.