fbpx

Коли у нас з’явилася дитина, я зібрала свої речі і переїхала жити до батьків. А вже через три місяці моє життя повністю змінилося. Весь цей час я не бачила свого колишнього чоловіка, і вирішила вийти заміж вдруге

З Віктором ми зустрічалися пів року. А потім я дізналася, що чекаю дитину. Коли я про це сказала коханому, він без роздумів зробив мені пропозицію. Все було прекрасно, ми готувалися до весілля, потім поїхали у весільну подорож, загалом весело проводили час. В призначений термін з’явився синочок. Чоловік дуже хотів саме сина.

Одного разу, коли ми ще зустрічалися, він сказав мені, що коли ми одружимось то у нас буде син і ми назвемо його Артем. Я запитала, а якщо буде дівчинка, то він заперечив і сказав, що буде саме син. Так і вийшло. Ми назвали його Артем, як і хотів Віктор. Щасливі були ми обоє, але щастя наше виявилося недовгим, ніхто з нас не виявився готовий до такого повороту. Дитина не спала практично зовсім. Почалися безсонні ночі, гори брудних пелюшок, постійні недосипання. Я дуже втомлювалася від відсутності нормального сну, так як допомоги не було ні від кого.

Все це позначалося, звичайно, на моєму настрої. Я лягала без сил як тільки син засинав, мені було зовсім не до чоловіка. Ми стали сильно віддалятися, сперечатися. Він не розумів мене, я злилася на нього, що він йшов з друзями гуляти, замість того, щоб допомогти мені. Загалом я задумалася про розлучення. Сказала йому про своє рішення і він не став мене відмовляти.

Рішення було однозначним і безповоротним. Я за два дні зібрала речі і з’їхала до батьків, поки він був на роботі. Мого чоловіка ніби підмінили, стільки претензій до себе я не чула за все своє життя, суперечки на рахунок аліментів тривали довго. Добре, що розлучення припало на початок травня. Мої подруги допомагали мені як могли як могли. Ми збиралися і їздили на природу, весело проводили час, розмовляли про все на світі.

Через пару місяців я раптом згадала, що мені колись подобався мій одногрупник. Я його знайшла в соціальній мережі і ми зустрілися. Виявилося, що і я йому була не байдужа. Я знову відчула себе красивою і комусь потрібною. Цього літа я знову зайнялася собою – бігала, займалася спортом пішла на фітнес. І через три місяці мій одногрупник зробив мені пропозицію.

Зараз ми разом вже чотири роки, Артем називає його татом, а Віктора, свого рідного батька, він навіть не знає. Скоро в нашій сім’ї буде поповнення і я дуже щаслива.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page