До того, як я погодилась вийти заміж за Михайла, я знала, що в нього були довготривалі відносини з Наталкою. З певних причин вони розійшлися, життя продовжувалося, ми почали зустрічатися і через пів року зіграли весілля. Ми прожили в шлюбі п’ять років, і нещодавно нарешті стала матір’ю. У нас чудова донечка, народженню якої ми з чоловіком невимовно раді, але дитинка народилася хворобливою.
І я, і Михайло вважаємо себе віруючими людьми, але до церкви ходимо рідко. Планували хрестити нашу дівчинку, але не хотіли поспішати з цим – чекали слушного моменту. Однак свекруха чоловіка, яка вважає себе дуже віруючою, переконала його, що щоб дитина перестала хворіти, ми повинні влаштувати хрестини якомога швидше. Надихнувшись словами матері, чоловік вже навіть зі своїм другом домовився, щоб він став хрещеним нашій дитині.
Я, в принципі, не проти того, щоб прискоритися, але є одна проблема – мені важко знайти для донечки хресну. Після весілля я переїхала жити в інше місто до Михайла, всі мої давні подруги залишилися в рідному місті. А нових я, поки-що, не знайшла, якось не було на це часу. Загалом, гідної кандидатури на звання хресної я запропонувати не можу, а чекати, поки я знову вийду на роботу і знайду підходящу жінку, мій чоловік і його мати не хочуть. Вони наполягають на тому, щоб хресною стала Наталя, колишня пасія чоловіка. Мовляв, вона зараз зустрічається з давнім другом Михайла, і готова нас виручити, але я не вірю в щирість її почуттів.
Хоч ця панянка і не вільна, але я чула про те, що у неї в стосунках не все гладко – спільні знайомі розповідали, що вона зі своїм цивільним чоловіком часто свариться, і можливо навіть він їй навіть зраджує… Знаючи це, я не можу не хвилюватися, і не думати про те, що хрестини для неї – це лише спосіб знову зблизитися з моїм чоловіком. Інакше, чому вона досі офіційно так і не вийшла заміж, хоч пройшло уже більше п’яти років.
Я намагалася пояснити чоловікові причину свого небажання запрошувати його колишню на роль хресної, але він вважає, що це все мої жіночі вигадки і не сприймає це серйозно. Його мати теж на його стороні – каже, що знає Наталю багато років, бо вони живуть по сусідству, і ходить з нею в одну церкву, вважає її віруючою і високоморальною…
Хоч це і не моя справа, але я не розумію, як можна вважати високоморальною жінку, яка живе в гріху ? Вона ж навіть не розписана зі своїм чоловіком, не кажучи вже про вінчання…
Ситуація, що склалася, мені дуже не подобається і здається підозрілою – таке відчуття, що свекруха намагається помирити чоловіка з його колишньою, і розлучити зі мною… Не знаю чому, але я не хочу йти їм на поступки і кликати цю жінку собі в куми. Що робити, я не знаю, адже Наталю, у випадку, якщо вона стане хресною донечки, в нашому домі прийдеться бачити часто, а я цього не хочу.
Фото ілюстративне – Freepik.
