Коли я народила донечку, мама чоловіка дуже раділа за нас. А коли закінчився декрет і мені потрібно було виходити на роботу, то мама чоловіка сказала, що наша донечка ще маленька, щоб йти в садочок.
Просила нас мама чоловіка, щоб ми донечку ще рік залишили вдома, а вона буде за нею доглядати. Лише одне додала: мовляв, мені незручно просити, але б ви, можливо, мені платили хоч трішки, а то пенсії мені не завжди вистачає.
Я сказала мамі Миколи, що нічого недоброго в тому немає, я з радістю їй платитиму гроші, адже моя власна мама відмовилася сидіти з нашою донечкою, хоче на старості років відпочити, каже, що це велика відповідальність. Та й все одно ми б няні платили і то були б набагато більші гроші, ніж ми мамі чоловіка платимо. Тому нам такий варіант підходить.
Ми домовилися, що щомісяця платитимемо мамі чоловіка 3 тисячі гривень. Наталя Павлівна і харчувалася в нас, але дуже допомагала мені: завжди прибере, випере нам одяг, дитятко завжди чистеньке й нагодоване.
Ми розуміли, що мама Миколи робить для нас дуже багато, тому, з вдячності, купували їй гарні подарунки, чоловік завжди ввечері возив її додому, прикупивши по дорозі якісь смаколики мамі.
Усім було добре.
А нещодавно я зустріла тітку свого чоловіка, вона казала, що у нас немає совісті. Сестра її вже на пенсії, а допомагає нам з дитиною, ми б хоча б їй щось платили за це. Я промовчала, але була дуже здивована: виходить, ніхто зовсім не знає, що Наталі Павлівні ми даємо гроші і гарно віддачуємо їй за турботу.
Я розумію, що їй, можливо, соромно говорити рідним, що вона свою онучку доглядає за гроші. Але тепер й нам не зручно, адже всі думають, що ми зовсім нічим не віддячуємо старенькій мамі.
Тепер навіть не знаю, як з нею поговорити про це.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
