Коли моїй сусідці Оксані було всього лише 5 років її мама Тетяна, поїхала на заробітки до Іспанії та залишила донечку на бабусю, свою рідну матір.
Рідного тата моя сусідка не знала ніколи та й мама нічого не розповідала про нього, просто говорила, що так склалася її доля, він залишив її і вона ні в чому не винна.
Мама поїхала, звісно, обіцяла з часом повернутися, коли заробить достатньо грошей і тоді вони усі заживуть дуже добре і буде в усьому достаток у них, краще за всіх людей в селі вони тоді житимуть.
Та роки дуже швидко минали й нічого не змінювалось в їх житті.
Спочатку Тетяна, мама сусідки, ще присилала невеликі кошти на утримання доньки, але вони не були великими, на жаль, хоча жінка вважала, що для старенької матері та такій малій дитині в звичайному невеличкому селі грошей багато не потрібно, їм і невеличкої суми досить. А згодом і те надсилати перестала.
Від чужих людей бабуся Оксани дізналась, що донька її рідна там вийшла заміж і не планує повертатись назад додому жити в село, а влаштовує своє життя там на чужині.
Коли все ж таки вийшло до неї додзвонитися – Тетяна повідомила, що не має часу на пусті балачки і через рік планує забрати свою доньку Оксанку жити до себе.
Але, як не дивно, і цю обіцянку вона не виконала. Хоча, щиро кажучи, тоді й ніхто не сподівався зовсім на це.
Оксана не поїхала до сонячної Італії ні через рік, ні через п’ять, ні через цілих десять років. А всі ці непрості роки бабуся та онучка жили разом в селі одні, якось з усім справлялися самі.
А сама Тетяна взагалі не згадувала про свою дитину – не допомагала матеріально, не цікавилась життям Оксани зовсім.
І от, коли дівчинці виповнилось 20 років і вона зібралась заміж – на горизонті з’явилась, несподівано для всіх, її рідна мати, коли вже її ніхто не чекав.
Вона приїхала в Україну всього на два тижні і, випадково, дізналась про весілля її доньки.
Можливо совість у Тетяни заговорила, можливо бажання похизуватись перед людьми, але вона таки вирішила зробити доньці дорогий подарунок – автомобіль.
Не нове авто, звісно, вона купила, але теж непогане, у гарному стані. Ніхто й не очікував, та Оксана категорично відмовилась приймати такий подарунок від своєї рідної матері і сказала, щоб та навіть не думала приходити до неї на весілля.
Вона не пробачила зраду матері й назавжди викреслила її зі свого життя. Шкода, але сама Тетяна так і не зрозуміла в чому справа – вона переконана, що донька її неправа і взагалі нічого не розуміє у цьому житті і не знає, як їй важко було і як непросто далися ті заробітки.
Вона ж для неї дуже старалася, планувала забезпечити їй хороше майбутнє, в тому числі, для своєї доньки, влаштуватися добре в Італії, а потім і Оксану до себе забрати планувала забрати колись.
Просто життя не складалося, труднощі часто спіткали її, так, як вона планувала не вдавалося не з її вини. Тому не могла доньку забрати до себе на орендовані кімнати, де по 4 людини жило, тому й відкладала, але ніколи не забувала про доньку свою, просто їй самій важко жилося.
У Тетяни дітей більше немає, і вона стала хвилюватися зв свою старість.
А чи догляне її Оксана на старості років, якщо зараз відвернулася від неї?
Фото ілюстративне.
