Моєї мами не стало 4 роки тому, а батько занедужав в цьому році після зимових свят.
Ми його відразу в лікарню відвезли, сподівалися, що нічого серйозного, адже тато донедавна почувався доволі добре, навіть корову тримав.
Жили вони з мамою в селі, у них господарка завжди велика була – і корови, і свині, і кури, і кролики, і город великий.
А коли тато залишився сам, ми з братами запропонували йому все продати, він погодився, але наполіг на тому, щоб залишити корову.
У мене є два старші брати, вони давно одружені, живуть окремо, але в тому ж селі, що й батько, можна сказати – зовсім недалеко.
А я вийшла заміж в сусідньому селі, але у батьків бувала частіше, ніж брати.
У них все часу немає, а їхні дружини не те, що в будні, у великі свята до наших батьків не хотіли йти, бо у них свої були.
Я ж все залишала, і мчала до мами з татом, бо знала, що там мене дуже чекають.
Відколи мами не стало, я до батька щосуботи приїжджаю – і прибираю, і перу, і їсти варю.
Хоча батько і сам непогано справлявся, я вважала це своїм обов’язком.
Нам трьом батьки нічого не дали, бо у них не було такої можливості.
Брати одружилися, стали їздити на заробітки, і самі збудували собі будинки.
Їздив разом з ними і мій чоловік, тому ми теж маємо власний будинок.
А свою хатину і шматок землі біля неї наші батьки по заповіту порівно розділили між нами трьома.
Мені 51 рік, я працюю на роботі, і їздити щодня до батька не можу, а у нього ситуація така, що з ним постійно хтось має бути.
Я просила братів, щоб вони або їхні дружини мені допомогли, щоб ми якось чергувалися, але брати сказали, що не мають часу, а дружини їхні тут ні до чого, адже це наш батько.
Тоді я запропонувала, що заберу батька до себе, і мій чоловік мене в цьому підтримав, адже будинок у нас великий, всім місця вистачить.
Але сам батько відмовився, бо не хоче покидати рідну домівку.
Одним словом, ситуація непроста, корову ми змушені були продати, чим дуже засмутили тата.
Брати мої відразу сказали, що гроші за корову треба ділити на трьох.
Я кажу, добре, я звільняюся з роботи, і йду жити до батька, але за це вони мають відмовитися від своїх часток, і якщо я одна доглядатиму батька, то будинок має дістатися мені одній.
Та брати на це не погоджуються, вони переконані, що саме я, як дочка, маю бути біля тата, а вони тут ні при чому.
Мені дуже сумно за поведінку братів, я від них такого не чекала.
Тепер просто не знаю, що робити?
Звичайно, батька я не залишу, але якось несправедливо все виходить.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.