Так вийшло, що в родині Ірини і Павла вони майже 10 років ховали від Марини Олексіївни, мами Павла, наявність у Ірини дитини від першого шлюбу. 10 років ховати дитину, Ви тільки вдумайтеся в цю цифру… Як? Дитина – не голка, яку можна заховати в стіг сіна. І не іграшка, яку можна прибрати подалі на верхню полицю шифоньєра.
– Павло відразу своїй мамі не сказав, що у мене є син. На потім відклав. Познайомилися, вона так раділа, що я «без причепа», паралельно такими помиями обливши дружину сина її колеги, яка посміла вийти заміж з дитиною. «Один шлюб не зберегла, і другий не збереже!» – презирливо процідила тоді Марина Олексіївна, – розповідає Ірина.
Від знайомства з майбутньою свекрухою у Ірини залишився неприємний осад. Вона навіть хотіла розірвати всі відносини з Павлом, але чоловік не дозволив. Він в терміновому порядку зробив пропозицію і пообіцяв не давати Ірину в образу своєї матері. Але розповісти Марині Олексіївні правду у Павла не вистачило духу.
Кожен раз, коли він піднімав цю тему, то натикався на такий негатив у відповідь, що вирішив взагалі промовчати про таку «дрібницю» з біографії Ірини, з подачі самої Ірини, зрозуміло. Так і почалася гра «в хованки», що затяглася на довгих 10 років.
– Павло наполіг, щоб Марина Олексіївна попереджала про те, що приїде до нас в гості. Кілька разів вона приїжджала без дзвінка, ми сиділи в квартирі і намагалися не дихати, щоб вона з під’їзду не почула. Синові тоді 3 роки було, і гра в мовчанку, за яку він потім отримував цукерку, дуже подобалася.
Часом дитяча кімната на вигляд нічим не відрізнялася від вітальні. Іграшки, книжки й олівці з фломастерами були заховані під підодіяльниками і простирадлами. А одяг лежав в окремій шафі, в пакетах. Щоб, в разі виявлення, відговоритися: «Родичі віддали, стане в нагоді потім». Втомилася відводити сина до сусідки, поки свекруха розпивала у нас вдома чаї.
У дитини не було красивого посуду з героями мультфільмів – раптом запідозрить. Дитячий одяг я сушила на балконі: на підлозі стояла сушарка, прикрита від вікна великим парасолькою, щоб не видно було. На час лікарняних ми відговорювалися від свекрухи, не їздили до неї, не кликали її в гості. Я взагалі постаралася звести наше спілкування до мінімуму.
Син Ірини пішов в перший клас, потім в другій. Телефонні розмови вітчима, якого він називав татом, з Мариною Олексіївною хлопчик чув. І почав задавати питання про бабусю. Павло, замість того, щоб розповісти пасинку хоч щось правдоподібне, запропонував гру в шпигунів: сховайся від бабусі.
Коли синові було 11, Марина Олексіївна прийшла несподівано. Сказала, що повз проходила.
– Син прийшов зі школи, коли я годувала свекруху тортиком. Я, згораючи від сорому, представила їй свою власну дитину двоюрідним племінником. А ввечері, коли Павло прийшов з роботи, я сказала, що більше так не можу. Ми ж ні з ким не спілкувалися – не дай Бог, знайдуться спільні знайомі з Мариною Олексіївною і розкажуть їй про мою дитину. У нас не було сторінок в соціальних мережах, ми намагалися нікуди не ходити, тим більше в районі, де живе свекруха.
Моя боягузтво з’їдало мене. Почалися проблеми зі сном і зі здоров’ям від переживань. Радувало, що у нас немає купи родичів: у Павла тільки мама, а у мене тільки син, а то довелося б усім брехати.
Правда спливла випадково. На ювілеї Марини Олексіївни Ірині зателефонували і повідомили, що її син серйозно упав з скейта. Ірина схопилася і почала збиратися.
Марині Олексіївні це дуже не сподобалося. Вона сказала: «Що може бути важливіше, ніж день народження члена сім’ї?»
Я не витримала і їй відповіла, що інший член сім’ї… Поки вона переварювала інформацію, я втекла.
Павло повернувся додому похмуріше хмари. Від мами (за брехню і приховування факту наявності дитини) йому дісталося по перше число. Марина Олексіївна вимагала негайного розлучення. Але не через дитину Ірини, а через те, що з неї 10 років «робили казна що».
– Марина Олексіївна бушувала кілька місяців. Вона дзвонила Павлові з ранку до вечора, приїжджала до нас і вимагала від мене залишити її сина в спокої. Допоміг син. Він в лоб запитав у Марини Олексіївни: «Це ти – моя бабуся?».
Свекруха Ірини сіла там, де стояла, від несподіванки. Вона мовчки кивнула у відповідь білявому підлітку. Він запропонував налити бабусі чай і посмажити для неї яєчню. «Бабуся» довго розмовляла на кухні з «онуком», попросивши Ірину стояти осторонь.
А зібравшись йти, Марина Олексіївна обізвала сина з невісткою нерозумними людьми. Рік знадобився Марині Олексіївні, щоб примиритися з наявністю онука. Всього рік. Ірина не перестає картати себе: – Не треба було боятися, тоді цей рік пройшов би ще 10 років тому. Не довелося б постійно брехати і вивертатися. Я сама зараз зрозуміти не можу: чому нам не вистачило розуму в усьому зізнатися швидше.
Павло вважає себе винуватим, а вважаю, що вина повністю на мені. Не треба було ні перед ким видавати з себе людину, якою я не є. Не треба було обманювати свекруху. Про те, що все таємне стає явним, я намагалася не думати. Добре, що все добре закінчилося, – резюмувала Ірина.
Фото ілюстративне – crossfashion.
