fbpx
Життєві історії
Коли син жив з сім’єю вже п’ятий рік в місті, а менша донька вийшла заміж, життя Марії дуже змінилося. Чоловік став якимось чужим, віддалився. Після роботи десь затримувався з друзями, а на вихідних так і старався піти до батьків, або ще кудись, аби не сидіти вдома. Марії трішки за 50, але, здавалося, найщасливіші миті в житті вже не повернуться, все позаду. А влітку Марія поїхала в санаторій, і зустріла там Дмитра

Коли син жив з сім’єю п’ятий рік в місті, а менша донька вийшла заміж, життя Марії дуже змінилося.

Чоловік став якимось чужим, віддалився. Після роботи десь затримувався з друзями, а на вихідних так і старався піти до батьків, або ще кудись, аби не сидіти вдома.

Хоча Марія працювала, але вечори та вихідні на самоті здавалися їй безкінечно довгими. Петро вже давно перестав звертати увагу на дружину, а їй лиш трішки за 50.

Марія мала проблеми з спиною, тому щоліта їздила в санаторій, щоб потім себе краще почувати.

Цього разу вона там зустріла Дмитра. Вони поруч сиділи в їдальні, потім стали спілкуватися щодня, а згодом вона з нетерпінням чекала кожної зустрічі з ним.

Дмитро виявився дуже хорошою людиною. Одружений ніколи не був, сам доглядав за старими батьками. Але мав велику квартиру у місті та гарну роботу. Дмитро жив непогано, лише сімейного щастя не мав.

Вони вечорами розмовляли, розповідали одне одному про своє життя і коли спливло 10 днів, то зрозуміли, що вже жити, як раніше не зможуть. Але Марія була заміжня.

Дві долі розпрощалися і кожен поїхав своєю дорогою.

Марія щодня думала про Дмитра, але коли він телефонував не брала телефон. Вона навіть подумати боялася, що скажуть рідні та люди в селі, коли дізнаються, а як вона подивиться в очі дітям після всього. Але сама розуміла, що закохалася. Але це були щирі почуття, чисті, Дмитро розумів її, як ніхто. Лише поруч з ним вона відчувала себе потрібною комусь.

У дітей своє життя, Петро віддалився від неї зовсім, інколи вона думала, що в нього є інша, та їй було байдуже до нього вже. Її душу гріли спогади, спогади зовсім про іншу людину. А потім Дмитро написав повідомлення. Пояснював, що не може забути, за цей короткий час вона стала рідною та близькою йому. Він розуміє її, але просив не зважати ні на що, покинути минуле життя і їхати до нього. Дмитро обіцяв, що зробить її щасливою, він людина забезпечена та серйозна.

Дмитро запевняв, що сам приїде, аби вона лише покликала. Вона ніколи не пошкодує про це.

Марія залишила б все, шукала б кращої долі з такою близькою і такою рідною, хоч і чужою їй людиною, але боїться, що вже запізно щось змінювати в своєму житті. Що люди подумають? Що діти скажуть на це? Чи можливо варто спробувати? Хіба вона не заслуговує на щастя?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – raduga-volochisk.

facebook